Туджман з особливою зневагою ставився до боснійців, вважаючи їх лише релігійною групою, а не нацією. Він вважав, що боснійці були представниками іншої цивілізації, продуктом «середньовічного азійського вторгнення». Він стверджував, що вони стануть пішаками ісламського фундаменталізму в Європі. [...] «Якщо дві основні групи [хорвати та серби] дійдуть згоди, мусульмани мають будуть погодитися», – сказав він останньому послу США в соціалістичній Югославії Воррену Циммерману в 1991, згідно з розсекреченими дипломатичними документами. «Зрештою, Боснії та Герцеговини насправді не існує».
Він звертався до найлогічнішого союзника – серба Мілошевича. [...] Туджман і Мілошевич вже обговорювали, як може виглядати цей поділ. У березні 1991 ці двоє зустрілися на півночі Сербії в мисливському будиночку Караджорджево й кілька годин розмовляли приватно без жодних свідків чи записів. Однак, за словами близьких людей, Туджман був задоволений тим, що пропонував Мілошевич: кордони Бановини Хорватії плюс три міста в західній Боснії – Цазин, Кладуша та Біхач. Переговори продовжилися наступного місяця в Тіквеші, Чорногорія.
🇭🇷🤝🇷🇸 Balkan Insight: "Remembering Franjo Tudjman" (до дня нар. 1-го лідера Хорватії)
ukrain1an ꑭ division