У цьому бою, зі Сторони ворога, були стягнені найкращі війська НКВД, добре вишколені, які неменш десять-кратно переважали сили повстанців своєю тільки чисельністю, а вже нема й мови про техніку, маючи до деспозиції танки, літаки і артилерію.
[...] І так застановившись, це були далеко не рівні сили, просто не до подумання. Тоді, коли повстанці були озброєні тільки в кріси, автомати, ручні кулемети, та кілька ПТР-ів.
Ворожа артилерія мала свої становища біля с. Зелений Дуб, звідки стало обстрілювала становища повстанців, а біля полудня цільно почала бити на табор. Табор зараз переїхав дальше на захід, за дорогу Гурби – Мощаниця. Між годинами 9-11 на відтинку становищ куреня Сторчана, від с[іл] Чернява і Святе, ворог, кинувши велики сили у наступ, прорвавсь в середину. Але негайно було кинено сотню що була в резерві і ворога відперто на старі становища. Так в протязі цілого дня більшовики 7 разів наступали на відтинку становищ куреня Сторчана. Найбільший і останній бій був перед самим вечором, де ворог в друге прорвав лінію, але після тяжкого і впертого бою його було вже перед самим вечором відбито. Вже темніло, як затихли останні стріли.
🔻 «Записки повстанця» (зима 1947–48) / сотник УПА Микола «Вороний» Андрощук
ukrain1an ꑭ division