Щаслива вмирати за тебе, Україно!
— останні слова Олени Теліги, очільника Київського крила ОУН(м), 9 лютого 1942 р.
Після захоплення німцями Києва у вересні 1941-го року представники Організації українських націоналістів (мельниківців) намагалися реорганізувати існуюче політичне життя міста. Спочатку вони щиро сподівалися на можливість плідної свіпраці з новою антирадянською владою у культурній та національній сферах.
Олена Теліга разом із чоловіком Михайлом та іншими діячами організації прибула до Києва, де очолила спілку українських письменників, яка ставила за мету відновлення діяльність культурних закладів, підтримку національного руху та українських активістів й митців. Однак нацистські можновладці швидко ліквідували будь-які насправді незалежні українські ініціативи.
У лютому 1942-го року гестапо влаштувало засідку в приміщенні Спілки письменників на вулиці Трьохсвятительській, 23, де заарештувало близько 40 діячів українського націоналістичного руху. Затриманих було направлено до в’язниці на Володимирській, 33, де знаходилася колишня будівля центрального офісу НКВС.
Невдовзі після рейду арештованих доставили до Бабиного Яру, де згодом вони були розстріляні органами німецької поліції. Перед стратою гестапо вимагало від лідерів об'єднання піти на співпрацю з нацистським режимом, однак українські діячі відмовилися від цієї пропозиції, пам'ятаючи про безжальні репресії з боку нової адміністрації.
У 1990-их роках у Києві, в Бабиному Яру, встановили пам’ятний хрест та меморіальну дошку на честь розстріляних членів ОУН(м), а в 2017-му також було урочисто зведено пам’ятник Олені Телізі як лідеру Київського відділення ОУН(м).
Фото 1: Олена та Михайло Теліги, лідери Київського відділення ОУН(м);
Фото 2: пам'ятна дошка загиблим членам ОУН(м), Бабин Яр;
Фото 3: пам'ятник Олені Телізі поблизу КПІ.
ukrain1an ꑭ division