Історія та пам'ять

Великдень об’єднує нас навколо важливого: родини, пам’яті, віри і України.

У ці дні особливо цінуємо своїх рідних, свою історію і людей, які боролися та борються за нашу державу.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Пам’яті старшого солдата Андрія Кузьменка (позивний «Покемон»)

Ніколи не сидів склавши руки та мав широке коло захоплень.

Андрій народився 27 грудня 1990 року у селі Пологи-Вергуни на Київщині. Під час навчання в школі грав у КВК та народному театрі. 

Після закінчення школи Андрій вступив до Коледжу інформаційних технологій та землевпорядкування при Національному авіаційному університеті на спеціальність геодезиста-землевпорядника. У 2011 році продовжив навчання в Університеті новітніх технологій. 

Працював у геодезистом та виконробом у будівельній сфері. У 2018-2020 роках служив за контрактом на Київщині.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів в Макарові. Певний час перебував в окупації. Однак після визволення міста зразу долучився до Сил оборони.

Служив в складі 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка. Брав участь в обороні Авдіївки. Загинув при виконанні бойового завдання у 2024 році.

Захисника поховали 23 березня 2025 року у рідному селі.

Вічна пам’ять Герою! 

Фото з сімейного архіву

За матеріалами: Ташанська ОТГ, ПереяславNews.City 

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.

“ДЛЯ УКРАЇНЦЯ РІДНА МОВА - ЦЕ ДУША, А ДУШЕЮ, ЯК ВІДОМО, НЕ ГЕНДЛЮЮТЬ! А ІНШІ МОВИ ДЛЯ НЬОГО, В ТОМУ ЧИСЛІ РОСІЙСЬКА, - МУСЯТЬ БУТИ ЛИШЕ КОМУНІКАТИВНИМ ІНСТРУМЕНТОМ”

11 квітня 1913 року народився видатний український фізик, педагог і організатор науки Володимир Хоткевич. Він з’явився на світ у Києві в родині відомого українського письменника, композитора та громадського діяча Гната Хоткевича. Доля родини Хоткевичів склалася трагічно: батька репресували й розстріляли у 1938 році, рідні опинилися розкиданими по світу. Сам Володимир Хоткевич дивом уникнув репресій і зміг реалізувати себе в науці.

Освіту він здобував спочатку в індустріально-технічній профшколі, а після її закінчення у 1930 році вступив до Харківського механіко-машинобудівного інституту, де отримав спеціальність інженера-дослідника у галузі фізики. З 1932 до 1950 року Хоткевич працював в Українському фізико-технічному інституті. Наукову роботу розпочав під керівництвом професорів Льва Шубникова та Бориса Лазарєва. У цій установі він зосередився на прикладних завданнях. У 1934 році за участю Хоткевича введено в дію перший у СРСР гелієвий скраплювач. Фізик досліджував магнітні й детекторні властивості надпровідників, брав участь у роботах атомного проєкту.

Під час Другої світової війни разом з інститутом перебував в евакуації в Алмати. Навіть у цей складний період не припиняв наукової діяльності. У 1943 році захистив кандидатську дисертацію. У 1944 році повернувся до Харкова, брав активну участь у відновленні кріогенної лабораторії Українського фізико-технічного інституту.

З 1950 року життя Володимира Хоткевича пов’язане з Харківським університетом. Тут він пройшов шлях від доцента до ректора. Цю посаду він обіймав протягом 1966-1976 років. У стінах університету Хоткевич зосередився на дослідженнях надпровідності і низькотемпературної металофізики. Він зробив вагомий внесок у розвиток науки, став автором понад 200 праць і виховав цілу плеяду науковців. Під його керівництвом було захищено 15 кандидатських дисертацій.

У 1954 році Володимир Хоткевич захистив докторську дисертацію, за два роки був затверджений у званні професора. У 1967 року його обрали членом-кореспондентом Академії наук УРСР. Його наукові здобутки були визнані не лише в Україні, а й за кордоном. Хоткевич був почесним доктором Познанського університету ім. Адама Міцкевича.

Попри всі виклики епохи, Володимир Хоткевич залишався принциповою людиною. Відомий його вислів про мову як душу народу є свідченням глибокої національної свідомості та гідності.

Він відійшов у вічність 9 липня 1982 року, залишивши після себе потужну наукову спадщину.

Памʼяті молодшого сержанта Тараса Дацка

Працював у будівельній сфері та захоплювався кулінарією.

Тарас народився 10 жовтня 1974 року у Львові. Після школи вивчився на будівельника в ПТУ. Служив строкову службу десантником в Житомирі. Звільнився в званні молодшого сержанта.

У Львові працював будівельником. Перед мобілізацією трудився в мережі "АТБ".

Із початком повномасштабного вторгнення Тарас став на захист України в складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Сухопутних військ ЗСУ.  

Виконував бойові завдання на Харківщині, де й загинув 1 липня 2023 року. Похований 7 липня на Личаківському цвинтарі у Львові. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня посмертно.

Честь і шана Герою! 

Фото: Львівська міська рада

За матеріалами Суспільне. Львів

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.

ЗБЕРЕГТИ, ЩОБ ПОВЕРНУТИ: ВАГОМИЙ ПОСТУП У ВІДРОДЖЕННІ МОВ НАДАЗОВСЬКИХ ГРЕКІВ

7 квітня, у стінах Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася подія, що має значення не лише для академічної спільноти та студентства, а й для всієї України. ГО "Надазовські греки" / NGO 'North Azovian Greeks' презентували перший в Україні навчально-методичний комплекс з урумської мови надазовських греків та літературну збірку цією мовою “Balalığım Çohrağı” (урум. “джерело мого дитинства”), здійснивши цим важливий поступ у збереженні культурної спадщини корінних народів України. Це перший комунікативний комплекс для вивчення урумської мови надазовських греків, створений в Україні.

Участь у заході взяв Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров. Він висловив команді вдячність за неймовірну працю при створенні комплексу та наголосив на необхідності запровадження 8 серпня як День пам’яті насильницького виселення урумів і румеїв із Криму у 1778 році. Відповідна дата покликана відновити історичну справедливість та посилити увагу до теми корінних народів України.

“Цього року в Українському інституті національної пам'яті разом з ГО “Надазовські греки: уруми і румеї” запланована публікація збірника пісень і казок, написаних румейською мовою і частково урумською, і зараз готується переклад українською та англійською, щоб спадок урумської та румейської мов можна було поширювати на закордонні аудиторії. І це те, що ми можемо і маємо зробити сьогодні на рівні державної підтримки”, - підкреслив Олександр Алфьоров.

Окрему увагу було приділено сучасним викликам. Внаслідок російської агресії надазовські греки вдруге в історії опинилися перед загрозою втрати своєї ідентичності: їхні історичні території в Криму та Надазов’ї перебувають під окупацією. Саме тому питання збереження мови, культури та історичної пам’яті сьогодні є не лише культурним, а й безпековим і державницьким.

УІНП послідовно підтримує ініціативи, спрямовані на відродження ідентичності урумів і румеїв: від створення навчальних матеріалів до популяризації їхньої культурної спадщини в Україні та світі. Зокрема, триває робота над тим, щоб у Європейській хартії регіональних мов були належним чином представлені саме урумська та румейська мови, а не узагальнено “грецька”.

Відродження і підтримка ідентичності корінних народів - це питання нашої історичної відповідальності, питання майбутнього: адже держава сильна тоді, коли береже розмаїття, пам’ятає своїх людей та створює умови для розвитку кожної спільноти.

Сьогодні, коли війна знову намагається знищити нашу культурну спадщину, такі ініціативи стають актом спротиву та відновлення. Україна була, є і буде домом для всіх своїх народів.
Фото волонтерки проєкту Лариси Кір'язєвої.

ПАТРІАРХ-ПЕТЛЮРІВЕЦЬ З НАРОДЖЕННЯ

10 квітня 1898 року в Полтаві народився Степан Скрипник (Мстислав), Патріарх Київський і всієї України.

Детальніше про його життєвий шлях та служіння у нашій каруселі.

Пам'яті Героя України, льотчика Дениса Кирилюка

Встиг попрощатися з новонародженим сином і того ж дня загинув, відводячи підбитий літак від села на Чернігівщині.

Денис народився 14 липня 1990 року в селі Гришівці на Вінниччині. З дитинства марив небом. Після 9 класу поїхав навчатись в Чернігівський ліцей з військово-фізичною підготовкою, а потім навчався в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Після випуску потрапив служити в 831 бригаду тактичної авіації у Миргороді. Брав участь в АТО у 2016 році за що відзначений іменної нагородною вогнепальною зброєю.

З початком повномасштабного вторгнення майор Кирилюк відводив від удару літаки на миргородському аеродромі. Згодом виконував бойові завдання по всій ліній фронту: Сумщина, Харківщина, Луганщина, Донеччина, Херсонщина. Брав участь у місії визволення острову Зміїний. Здійснив понад 70 бойових вильотів. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

27 березня 2023 року майор Кирилюк попрощався перед вильотом з новонародженим сином та відправився на бойове завдання. із перехоплення повітряних цілей на півночі країни. Коли його літак уразила ворожа ракета, винищувач почав втрачати висоту. Су-27 падав на забудову, туди, де живуть мирні люди. Чоловік відвів літак якомога далі від села Товкачівка на Чернігівщині, але не встиг катапультуватися.

20 січня 2025 року Указом Президента України Дениса Кирилюка було удостоєно звання Героя України (посмертно) та надано військове звання підполковника. 30 січня 2025 року на його честь назвали вулицю у Миргороді. 

Пам'ять і вічна шана Герою! 

Тетяна Тиндик

За матеріалами: Суспільне, Меморіал. Платформа пам'яті, Зміст, Енциклопедія Сучасної України

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.

Інтерв'ю з Марією Засіменко-Бонацькою записано 3 квітня 2019 року Іриною Ревою та Дмитром Романчуком, старшим науковим співробітником Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.Яворницького.

За таку можливість дякуємо Андрію Курляку як автору ідеї запису свідчень та Наталії Хазан як керівнику проекту “Друга світова: спогади очевидців”, які також надали фінансову підтримку для здійснення відеозапису.

Матеріали та фотокопії великодніх листівок з родинних архівів жінок-політв’язнів Ганни Рехнюк та Ярослави Людкевич-Сітко надані кандидаткою історичних наук, співробітницею Українського інституту національної пам’яті Лесею Бондарук.

Дякуємо за монтаж відео @Bilous Marichka.