Історія та пам'ять

Голова УІНП Олександр Алфьоров прозвітував про діяльність установи у 2025 році

23 лютого 2026 року в інформаційному агентстві «Укрінформ» відбувся публічний звіт Українського інституту національної памʼяті. Результати роботи центрального органу виконавчої влади за 2026 рік представив Голова УІНП Олександр Алфьоров.

Він розповів, що Інститут виконав 97% пунктів Плану роботи на 2025 рік та презентував аудиторії напрацювання і результати за ключовими напрямками діяльності установи.

Серед пріоритетних напрямків у 2025 році очільник Інституту виокремив: меморіалізацію Війни за незалежність України, переосмислення російської імперської та радянської тоталітарної спадщини, реабілітацію жертв комуністичного режиму, а також подолання російської історичної пропаганди та популяризацію історії України.

Більше про звіт читайте за посиланням.

Пам'яті танкіста Віктора Кутюка

Пройшов шлях від солдата до ротного і поліг за Україну

Віктор Кутюк народився в селі Красносілка Житомирської області. Після навчання в коледжі працював продавцем, але обрав службу в армії, ставши досвідченим танкістом. У 2019 році підписав контракт у 24-й окремій механізованій бригаді, де почав як механік-водій, а згодом став командиром танкового взводу. Віктор здобув повагу серед побратимів за свій професіоналізм та обережність, але завжди залишався добрим і спокійним.

У 2023 році Віктор освідчився своїй майбутній дружині Єлизаветі під час служби на Херсонському напрямку, а за кілька місяців вони одружилися. Він був щасливий, адже планував створити сім’ю і виховувати дітей. 5 березня 2022 року
Віктор отримав своє друге народження, коли пережив вибух в танку під Рубіжним, а 2025 року – ще один важкий бій під Бахмутом, після якого повернувся до боїв.

Віктор загинув у жовтні 2025 року від удару російського дрону під час рекогносцировки. Трагедія стала поштовхом для його дружини Єлизавети, яка організувала збір на покупку приладів для виявлення дронів для фронтових підрозділів. Віктор залишив дружину, сина Захара та родину, а його ім'я навічно увійшло в історію як Герой.

Зараз у Красносільській громаді є Алея слави, на якій увічнено ім’я Віктора. Його пам'ять живе в серцях близьких.

Вічна слава Герою!

Фото з відкритих джерел

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.

Пам’яті оператора БПЛА, десантника
Миколи Літовченка (позивний «Повар»)

Був світлими «крилами», які захищали українців

Микола Літовченко, народжений 18 серпня 1997 року в Сєвєродонецьку, з дитинства захоплювався східними єдиноборствами. Він тренувався в школі гун-фу «Дракон і Тигр», здобувши своє перше спортивне визнання на чемпіонаті світу з кікбоксингу у 2011 році, де виграв золото. Найбільше він запам'ятався виступом на чемпіонаті світу в Афінах у 2013 році, коли виграв дві золоті медалі, зокрема в складному фіналі проти грека. За ці досягнення Микола отримав звання майстра спорту.

Після школи Миколу запам'ятали як світлу, доброзичливу людину. У 2025 році він добровільно приєднався до ЗСУ і служив в 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді, ставши оператором ударного дрона Vampire. Під його керівництвом цей дрон став найрезультативнішим засобом на фронті. Через свою любов до кулінарії і оптимізм, побратими дали йому позивний «Повар».

Микола загинув 5 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Лиманському напрямку. 17 лютого його провели в останній путь в Ірпені. Він залишив дружину, батьків і молодшого брата.

Вічна памʼять!

Фото: Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація, школа гун-фу «Дракон і Тигр»

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.

Пам’яті солдата Максима Іленчука

Свій перший контракт підписав у 19 років

Максим Іленчук, випускник машинобудівного ліцею Чернівців, підписав контракт із 10-ю Окремою гірсько-штурмовою бригадою «Едельвейс» наприкінці 2020 року, щоб стати військовим. Його батько, Юрій, також вирішив повернутися на службу, щоб бути ближче до сина. Під час повномасштабного вторгнення Максима відправили на захист Київщини, де він загинув у березні 2022 року, під час танкового наступу в Лук’янівці.

Він з дитинства цікавився військовою справою, маючи приклад батька, який служив в АТО. У день, коли він вирішив підписати контракт із ЗСУ, його батько також приєднався до нього. Максим здобував навички гранатометника, і вже після початку війни приєднався до свого підрозділу, де і загинув.

Батько Юрій після загибелі сина знову поїхав на фронт, а після травм і здоров'я, через кілька місяців, почав волонтерити разом із дружиною Аллою, допомагаючи військовим. Мати Максима, Алла, розповідає, що на могилу сина приносить його улюблені цукерки «Ромашка».

Максим посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Слава і честь Герою!

Фото з соцмереж

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

День Героїв Небесної Сотні

20 лютого 2014 року в центрі Києва загинула найбільша кількість учасників Революції Гідності – 48 людей. Вони разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими протестувальниками з зими 2013–2014 років, а також п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, були визнані Героями Небесної Сотні. Вони стали символом боротьби за демократію, права людини та майбутнє України в цивілізованому світі.

20 лютого – це не лише вшанування їхньої мужності та відданості свободі, за яку сплачено власним життям, а й біль, що назавжди залишився в серці нашого народу.

Шануємо й пам'ятаємо їх подвиг, бо вони загинули за нашу свободу.

Памʼяті молодшого сержанта Ігоря Дюкарєва (позивний «Студент»)

Був лідером та душею підрозділу

Ігор Дюкарєв народився 17 червня 1998 року в Торезі на Донеччині. У 2014-му через російську окупацію разом із родиною залишив рідний дім і переїхав до Києва. Навчався в Академії адвокатури України, згодом вступив на кафедру військової підготовки НУОУ, мріяв стати офіцером.

24 лютого 2022 року добровільно став до лав оборони столиці у складі 131-го батальйону ТрО 112-ї бригади. Перший бій прийняв у районі Гостомеля. Мав позивний «Студент». Побратими згадують його як світлу, щиру людину, душу підрозділу, яка ніколи не відмовляла в допомозі.

Восени 2022 року воював на Кремінному напрямку, у Серебрянському лісі. Брав участь у штурмах, евакуював поранених під обстрілами. Був призначений головним сержантом взводу, готували документи на звання молодшого лейтенанта.

20 лютого 2023 року Ігор загинув під час бойового завдання від ворожого танкового пострілу. Йому було 24 роки.

Вічна пам’ять та шана Герою!

Фото з сімейного архіву

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.

Категорично не прийнявши події та цінності Революції Гідності в Україні Російська Федерація вдалась до найжорстокішого порушення міжнародного права – збройного вторгнення до іншої суверенної та незалежної країни.

Від лютого 2014 р. збройні сили Росії окуповують Автономну Республіку Крим, місто Севастополь та частину Херсонської області. Після цього відбувається анексія Росією Криму та Севастополя й вторгнення російських військ на Схід України.

Завдяки діям Сил безпеки та оборони України під час Антитерористичної операції вдалось не допустити просування росіян на Південь України, а також Харківщину, Сумщину та Чернігівщину. Було звільнено низку міст Донеччини й Луганщини: Слов’янськ, Краматорськ, Маріуполь, Лисичанськ, Сіверськодонецьк та інші населені пункти.

Протягом 2014-2022 рр. Україна докладала значних зусиль для збереження миру й непоширення війни. Захисники та захисниці України стримували ворога в ході Антитерористичної операції та Операції об’єднаних сил.

Суспільство згуртувалось довкола підтримки свого війська шляхом волонтерства.

24 лютого 2022 року Росія пішла на новий крок агресії, завдавши ударів по всій території України.

Відтоді тисячі українців та українок доєднались до Лав сил безпеки та оборони. Завдячуючи їм та підтримці багатьох закордонних партнерів Україна дає відсіч широкомасштабному вторгненню Росії.

Ворога було вигнано з Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської та Харківської областей. Захисинки та захисниці тримають оборону Луганщини, Донеччини, Дніпропетровщини, Запоріжжя та Херсонщини.

21 серпня 2025 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про засади державної політики національної пам'яті Українського народу». Стаття 1 Розділу 1 цього закону містить офіційне визначення сучасній війни Росії проти нашої держави: Війна за Незалежність України - боротьба за незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року.

Війна є наслідком послідовної російської імперської політики, спрямованої на заперечення та знищення української державності та ідентичності Українського народу, та включає тимчасову окупацію Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; протидію агресії шляхом проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

ГОЛОВА УІНП ЗУСТРІВСЯ З КЕРІВНИЦТВОМ НАЙСТАРІШОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІНСТИТУЦІЇ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

18 лютого Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров провів зустріч із керівництвом Бібліотеки та Музею імені Симона Петлюри в Парижі, а саме директоркою Аллою Лазаревою та заступницею голови асоціації бібліотеки Ганною Фарб-Плетньовою

Українська бібліотека імені Симона Петлюри – найстаріша українська інституція в Західній Європі та один із ключових осередків збереження історичної пам’яті української еміграції.
2026 рік трагічно знаковий, адже у травні минає 100 років від дня вбивства Петлюри. Головного Отамана військ УНР і Голови Директорії Української Народної Республіки було застрелено 25 травня 1926 року в Парижі, що стало резонансною подією міжнародного масштабу та символічною сторінкою української політичної еміграції. Річниця цієї події актуалізує питання історичної пам’яті, міжнародного контексту боротьби України за незалежність і ролі української громади у Франції.

Протягом зустрічі домовились про співпрацю. Зокрема, щодо проведення спільних заходів та реалізації видавничих проєктів. Деталі згодом, проте попереду багато роботи та амбітні цілі.

Пам'яті Героя України, полковника Юрія Юрчика (позивний «Радон»)

З гідністю й неймовірною гордістю служив народові України, захищаючи її кордони

Юрій Юрчик народився 24 червня 1985 року у Старокостянтинові. Закінчив Національну академію ДПСУ імені Богдана Хмельницького та присвятив службі близько 20 років. Брав участь у бойових діях в АТО з позивним «Радон».

Із початком повномасштабної війни був начальником штабу 10-го окремого загону оперативного реагування «Дозор». У грудні 2022 року сформував зведений загін «Соледар» і вирушив на один із найгарячіших напрямків фронту.

8 січня 2023 року під час масованого артобстрілу в Соледарі Юрій разом із побратимами евакуював поранених. Під час чергового обстрілу отримав поранення, несумісні з життям. Йому було 37 років. Похований у рідному Старокостянтинові. У захисника залишилися батьки, брат, дружина та донька.

Вічна шана і слава Герою!

Фото: ДПСУ

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.

ВШАНУВАННЯ ЗАГИБЛИХ УЧАСНИКІВ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ У МАРІЇНСЬКОМУ ПАРКУ

Сьогодні відбулось вшанування пам’яті учасників Революції Гідності, що загинули в Маріїнському парку 18 лютого 2014 року.

До заходу, який відбувся біля меморіального знаку на честь загиблих Героїв Майдану долучились: заступник Голови УІНП Володимир Тиліщак, генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло, співробітники музею, представники громадського руху «Українська патріотична альтернатива», громадські активісти, медіа.

Саме тут і на вулиці Інститутській розгорнулися одні з найзапекліших подій того дня. Маріїнський парк став місцем кривавих сутичок між протестувальниками та силовиками, простором, де мирний протест зупиняли насильством.

Рівно 12 років тому, своє життя віддали щонайменше 29 протестувальників, понад 500 людей отримали поранення.

«Ми вшановуємо пам'ять Героїв Небесної Сотні та пам'ятаємо за їх подвиг. Цей подвиг змінив хід історії України. З подвигу усіх учасників Революції гідності, українці поклали початок руху геть від московського впливу. Досягнення на Майдані стали першими здобутками України у відновленні незалежності від проросійської влади», - зазначив у своєму виступі Володимир Тиліщак.

Нагадуємо, що події з вшанування Героїв Небесної Сотні тривають протягом тижня, до 20 лютого. Ознайомитись з програмою можна за посиланням.

ПУБЛІЧНИЙ ЗВІТ ГОЛОВИ УІНП ЗА 2025 РІК

23 лютого 2026 року відбудеться публічний звіт Голови Українського інституту національної пам’яті Олександра Алфьорова.

Під час звіту Голова представить інформацію про проведені заходи, виконані завдання та їхні результати, використані кошти державного бюджету та інші питання діяльності Інституту у 2025 році.

Час проведення: 11:00 - 12:30

Місце проведення: Національне інформаційне агентство «Укрінформ» (Київ, вул. Богдана Хмельницького 8/16).

Запрошуємо взяти участь у заході представників громадських рад, громадських об’єднань, організацій роботодавців, професійних спілок, некомерційних організацій, експертів відповідних галузей та засобів масової інформації.

Для реєстрації необхідно заповнити гугл-форму за посиланням.

Трансляцію презентації звіту за 2025 рік Голови УІНП можна буде переглянути на YouTube-сторінці «Укрінформ».

🔹Софія Русова – шведка з українською душею

🔸В історії України є чимало діячів, які за походженням не були українцями, але так закохалися в наш край, наших людей, що стали українцями за вибором і зробили чимало для розвитку української науки, культури, суспільних відносин. Однією з них стала і донька відставного військового-шведа і спадкоємиці французького аристократичного роду, відома педагогиня, організаторка одного з перших в Україні дитячих садочків, громадська діячка, популяризаторка жіночого руху у світі Софія Русова. Довгий час це ім`я було приховане від широкого загалу, але нині інтерес до її особистості, досягнень та ідей лише зростає.

🔹Вона однією з перших почала впроваджувати в педагогіку дошкільної освіти систему Монтессорі, була прихильницею національного виховання і самоідентифікації з раннього віку. «В житті кожної шляхетної людини має світити велика ясна зірка: щаслива доля рідного народу», — писала вона. І всім своїм життям вона до останньої миті утверджувала цю діяльну любов до землі, що стала її батьківщиною.

🔸А що ще ви знаєте про Софію Федорівну? Давайте перевіримо це за допомогою нашого тесту.