140 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПАВЛА ЗАЙЦЕВА

Павло Зайцев народився 23 вересня 1886 року в місті Суми, де у 1904 році закінчив гімназію, після чого вступив до Петербурзького університету, який закінчив у 1913 році. Викладав російську, польську, латинську та давньогрецьку мови у навчальних закладах. Його наукові інтереси поступово зосереджувалися на українській літературі, історії літератури та українській культурі.
Ще в молоді роки він зацікавився українським національним і культурним рухом.

У 1905 році став членом Революційної української партії, а згодом - Товариства українських поступовців, однієї з провідних українських громадсько-політичних організацій початку XX століття.

Після початку Української революції 1917-1921 років Зайцев активно долучився до українського державного будівництва. Він увійшов до Центрального комітету Української партії соціалістів-федералістів, а в 1918 році обіймав посаду директора Департаменту загальних справ Міністерства освіти Української Народної Республіки.

У 1918-1919 роках редагував журнал «Наше минуле», присвячений питанням історії та культури України. У 1919 році під його редакцією вийшла перша книга «Записок історично-філологічного відділу Всеукраїнської академії наук».

У 1919 році Павло Зайцев виїхав в еміграцію. Його подальша діяльність була тісно пов'язана з українською політичною еміграцією, наукою та освітою. Він був членом Ради Української Народної Республіки в Тарнові (нині Тарнув, Польща), працював секретарем дипломатичної місії УНР.
Значну частину свого життя Зайцев присвятив науковій та викладацькій роботі у Польщі. Він працював в Українському науковому інституті у Варшаві, а в 1921-1939 роках викладав українську мову та історію української мови у Варшавському університеті.

Особливе місце у роботі Зайцева стало шевченкознавство, з 1931 року він очолював Комісію шевченкознавства при філологічній секції Наукового товариства імені Шевченка. Одним із його найважливіших науково-видавничих проєктів була підготовка повного зібрання творів Тараса Шевченка. За редакцією Зайцева Український науковий інститут у Варшаві протягом 1934-1939 років видав 13 із 16 запланованих томів. Найбільшим внеском Зайцева у шевченкіану стала його праця «Життя Тараса Шевченка», над якою він працював багато років, а матеріали збирав усе своє творче життя. Також, він був автором численних праць з історії української літератури та історії суспільно-політичної думки XIX століття.

Після Другої світової війни Зайцев продовжив наукову діяльність у Західній Європі. З 1948 року він очолював Інститут шевченкознавства Української вільної академії наук, а в 1963 році став деканом філософського факультету Українського вільного університету в Мюнхені. Того ж року увійшов до Ради Українського національно-демократичного союзу.

Помер Павло Зайцев 2 вересня 1965 року в Мюнхені. Його наукова спадщина стала важливою частиною української науки XX століття.