УКРАЇНЕЦЬ, ЯКИЙ НАВОДИВ ЖАХ НА НАЦИСТІВ У ФРАНЦІЇ

22 липня 1944 року нацистський режим стратив Василя Порика. Безстрашний партизан та диверсант, який нищив окупантів у Франції та чиє ім’я оповито безліччю легенд.

Пам’ять про Василя «Базиля» Порика зберігається і в Україні, і у Франції. Нині його рідне село носить його ім’я, вулиці імені Василя Порика знаходяться у Вінниці, Києві та інших населених пунктах. У культурному житті і Франції, і Радянського Союзу Порик залишив помітний слід, ставши головний героєм як прози, так і кінематографу, зокрема фільму Юрія Лисенка “В’язні Бомона”. В Радянському Союзі подвиги Василя Порика відзначили у 1964 році, посмертно присвоївши йому звання Героя Радянського Союзу. Також з 1964 року Василь Порик вважається національним героєм у Франції. В Арраській фортеці, на меморіалі, присвяченому страченим в Аррасі, знаходяться пам’ятні плити Василя Порика та Василя Доценка. Поховано Василя Порика на кладовищі в Енем-Бомоні в спільній могилі з його побратимом, Василем Колесником.

Василь Порик народився 17 лютого 1920 року в селі Соломірка, що на Вінниччині, в селянській сім’ї. Освіту він здобув у Бобринецькому сільськогосподарському технікумі, однак дуже швидко обрав для себе військову кар’єру. Розпочавши навчання в Одеському, а згодом Охтирському та Харківському військових піхотних училищах.

Початок німецько-радянської війни зустрів лейтенантом, який командував взводом. Беручи участь у важких оборонних боях, Василь Порик серед сотень тисяч інших військових опинився в оточенні під час битви під Уманню. Був поранений, потрапив у німецьких полон та був відправлений у військовий табір Бомон на півночі Франції.

Військовополонені у Бомоні залучалися до роботи на вугільних шахтах. Василь Порик проявив себе на роботах у концтаборі, чим заслужив довіру німецької адміністрації. Отримавши призначення табірним старшиною, він вільно міг пересуватися між табором та містом. Саме це дало змогу молодому офіцеру налагодити контакти з французьким Рухом Опору та брати участь у диверсіях проти нацистів: від знищення живої сили супротивника до саботажу на залізницях та шахтах.

У 1943 році за підтримки французьких побратимів Порик (відомий за псевдо “Базиль”) втік з табору та створив партизанський загін. Невдовзі після втечі він атакував концтабір Бомон та звільнив усіх його в’язнів, бійці під його керівництвом продовжували диверсії на шахтах, залізницях, розбивали маршові колони німецьких військ. Будучи пораненим, Порик знову потрапив у полон. Його ув’язнили в фортеці Сен-Нікез у місті Аррас, втеча з котрої вважалася неможливою. Однак саме він став тим, хто вперше за багато років зміг з неї втекти, оповивши свою історію ще однією легендою. Втретє нацистам вдалося схопити Василя Порика у липні 1944 року. Розстріляли безстрашного партизана 22 липня 1944 року.