Пам'яті капітана Юрія Костюкевича

Йшов у бій разом зі своїми підлеглими

Юрій народився 3 березня 1977 року в місті Свердловськ (нині – Довжанськ) на Луганщині. Дитинство минуло у Кропивницькому. Паралельно з навчанням в школі, освоїв гру на гітарі. Певний час був репититором з гри на музичному інструментів.

У 1997 році, після строкової служби в армії, навчався в Одеському інституті сухопутних військ, а у 2001-2004 роках служив за контрактом у лавах Збройних сил України.

Згодом отримав також економічну освіту в Тернопільському комерційному інституті. Обіймав керівні посади у компаніях «Трансмет», «ТерТранс», «Логістбуд» і «Метресурс», а згодом відкрив власну справу та займався підприємництвом.

З початком повномасштабного вторгнення мобілізований до Сил оборони. Спершу служив в 110-й окремій механізованій бригаді, згодом став командиром батальйону в 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого, а пізніше очолив батальйон в 141-й окремій піхотній бригаді. Брав участь у боях під Авдіївкою, Куп'янськом і Покровськом. За час війни отримав дев'ять поранень, однак щоразу повертався до строю.

Свій останній бій капітан Юрій Костюкевич прийняв 11 березня 2025 року біля села Шевченкове на Донеччині.

Поховали воїна 15 березня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, орденом Богдана Хмельницького III ступеня, орденом Богдана Хмельницького II ступеня (посмертно), відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю Міністерства оборони України «За поранення», відзнаками «За особливу службу» II та III ступенів, а також хрестом «Честь і Слава».

Вічна пам'ять і шана Герою!

Тетяна Тиндик

За матеріалами: Суспільне Тернопіль, Тернопільська міська рада, 20 хвилин, Героям Слава

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform