ЗВІЛЬНЕННЯ МІСТ ПІВНІЧНОЇ ДОНЕЧЧИНИ: ПОВЕРНУТИ СВОЄ

5-6 липня 2014-го – важливі дати в історії Донеччини. У ці дні Збройні Сили України звільнили від російських мілітарних проксі-формувань міста північної частини Донеччини: Словʼянськ, Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку та Бахмут.

Це стало наступним етапом повернення українських територій під український прапор. На той час Збройні Сили України та добровольчі підрозділи вже мали досвід успішних операцій на Луганщині та Донеччині: 4 червня були звільнені Щастя та Лиман, 13 червня – Маріуполь.

Вигнання окупантів і повернення української влади стали початком стрімкого розвитку звільнених територій.

Впровадження реформи децентралізації суттєво збільшило бюджети місцевих громад та стало міцним фундаментом для їх розбудови. Та головне, модернізувалася не лише інфраструктура. Стрімко розвивалися й громадські інститути, міцнішало громадянське суспільство.

Переживши кілька місяців окупації, кожне місто й селище на власному досвіді переконалося: де ступає чобіт російського окупанта – там постають сваволя, беззаконня і руйнація.

Спільні зусилля влади, громадськості, міжнародних організацій дали результати: вільні від окупантів території до початку 2022-го року із занедбаних постсовєцьких регіонів перетворилися на простори широких можливостей та стрімкого розвитку. Патріотичні заходи у кожному зі звільнених міст збирали десятки тисяч учасників. Міста розквітли новими парками, школами, дитячими садками, стадіонами, лікарнями, хизувалися відремонтованими дорогами.

Відмінність звільнених територій від окупованих росіянами була настільки разючою, що здавалося, точка неповернення до совєцького концтабору вже пройдена. Це стало однією з причин широкомасштабного вторгнення росіян в Україну: знищити ці здобутки, розширити свій новий триколорний концтабір.

У 2022-му окупанти стерли із земної поверхні Маріуполь, у 2023-му Бахмут, поховавши під руїнами десятки тисяч людей. Лиман, Дружківка, Костянтинівка, Словʼянськ і Краматорськ нині зазнають нищівних ударів від російських дронів і ракет, але чинять затятий опір окупантам.

Право жити під синьо-жовтим прапором свободи виборюється важкою ціною – ціною життя українських воїнів. Але пам’ять про події червня-липня 2014-го дарує надію – Україна неодмінно поверне своє.