Пам’яті артилериста, інструктора Артема Випорохонюка (позивний «Скіф»)

Під час служби його словами були: «Всіх люблю, ні про що не жалкую»

Артем народився 14 жовтня 2001 року в селі Піщанка на Житомирщині. Навчався у Високій Печі, закінчив Малинський лісотехнічний коледж («майстер лісу»), згодом здобув освіту за напрямом механіки. Працював в EasyPay, де виріс до спеціаліста з моніторингу. У 2022 році певний час жив у Польщі, працював і навчався.

Близькі згадують Артема як щирого, допитливого хлопця з великим серцем: любив музику, спорт, природу, був душею компанії й дуже любив родину.

З початком повномасштабного вторгнення він повернувся додому, прагнув піти до війська, а коли не взяли через вік — волонтерив, допомагав людям і військовим. Наприкінці 2022-го, у 21 рік, підписав контракт і долучився до 79-ї ОДШБр, отримав позивний «Скіф», брав участь у боях за Мар’їнку. Згодом став інструктором у 199-му навчальному центрі ДШВ, передаючи досвід іншим.

У 2024 році вступив до Поліського національного університету («водні біоресурси та аквакультура»), мріяв про офіцерське звання й подальшу службу. У листопаді 2024-го приєднався до 46-ї ОДШБр, служив старшим навідником артилерійського взводу, тримав оборону на Донеччині та Дніпропетровщині.

Після поранення в травні повернувся на фронт, бо не міг залишити побратимів.
8 серпня 2025 року в районі села Новопавлівка на Дніпропетровщині Артем загинув під час спроби врятувати поранених — групу вразив ворожий дрон. Похований у рідній Піщанці. Вдома залишилися мама, молодший брат, наречена та велика родина. Нагороджений знаком «Ветеран війни».

Вічна пам’ять Герою.

Фото з сімейного архіву

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.