150 РОКІВ ОЛЕКСАНДРУ ГРЕКІВУ – ГЕНЕРАЛУ УНР ТА КОМАНДУВАЧУ УГА

3 грудня – 150 років із дня народження Олександра Греківа (1875–1959), борця за незалежність України у XX столітті, військового діяча, генерал-хорунжого Армії УНР, командувача Української Галицької армії та політичного в’язня ГУЛАГу.

Олександр Греків народився в селі Сопич на Чернігівщині. Після закінчення гімназії навчався на юридичному факультеті Московського університету, згодом – у військовому училищі.

До Лютневої революції 1917 року Олександр Греків зробив блискучу кар’єру офіцера російської імператорської армії, пройшовши шлях від підпоручника лейбгвардії до генерал-майора. У роки Першої світової війни командував Єгерським полком лейбгвардії, був начальником штабів 6-ї гвардійської та 74-ї піхотної дивізій, а також 6-го армійського корпусу. Був відзначений сімома бойовими орденами.

На запрошення Михайла Грушевського перейшов на службу УНР. Сформував ІІ-гу Сердюцьку дивізію. Очолив начштаб Київського ВО, у грудні 1918 – став заступником військового міністра уряду УНР, а за кілька місяців – міністром.

У період правління Павла Скоропадського Греківа звільнили. Згодом він долучився до антигетьманського повстання Директорії, командував Південною групою військ Армії УНР.

12 лютого 1919 року Олександра Греківа було призначено Наказним Отаманом (тобто – командуючим) армії УНР. Він зупинив відступ українських військ, укріпив Житомир і Бердичів, стягнув свіжі сили армії УНР. З 9 червня до 5 липня 1919 року генерал Греків очолював Українську Галицьку Армію. За два тижні він увійшов у історію як переможець, який на героїзмі солдатів і таланті командувача провів наступальну операцію УГА – «Чортківську офензиву».

8 червня здобув головну перемогу ЗУНР над Польщею – розбив польську армію під Чортковом. УГА стрімко й переможно йшла до Львова. Через дрібні чвари й інтриганство політиків 5 липня 1919 року керівництво ЗУНР, боячись небувалої популярності Греківа у військах, зажадало його відставки.

На міграції жив у Відні, працював у місцевих газетах та у книгарні. Згодом був бухгалтером в готелі «Де-франс». У 1948 році викрадений совєцькими спецслужбами й засуджений до 25 років у ГУЛАГУ. У 1956 році зміг вийти на свободу та повернутись до Відня. Читав лекції про політичну ситуацію в СРСР. Помер у 1958 році.