Це дуже цікава думка насправді — в тому сенсі, що ще Кумарасвамі у праці "Навіщо виставляти твори мистецтва?" підіймає питання надзвичайної важливості: чи все добре з тим, що ми вилучаємо скульптуру з храму і ставимо її за скло? Чи не руйнуємо ми відтак храм і весь його символізм? Чи є скульптура окремою від храму — чи це сам храм і є? Як житиме культура, у якої забрали її сакральні символи. Тому я і кажу, що всяка толерантність, плюралізм тощо, якщо вони не враховують релігійного чуття і не визначають його важливості — це пустопорожнє воздуханство, і в нього нічого з обʼєктивністю спільного нема. Лівий, правий, центровий — якщо нема поваги до своєї і чужої культури — це все нічого не варте. Як і загалом це життя, якщо в ньому нема вищого сенсу — теж нічого не варте. Мить в Космосі. Коло на воді.