Тарасенко Андрій

Завдяки вам петиція про створення Пантеону героїв на Аскольдовій могилі набрала необхідну кількість голосів лише за три дні!

Тепер маємо спільними зусиллями не дати замовчати цю справу, спустити на гальмах, забалакати чи затягнути, бо "не на часі".

Україна потребує такого Пантеону. Герої мають бути гідно вшановані.

ЛЮДИНА, ЩО БУЛА ЖИВОЮ ЛЕГЕНДОЮ

Олександр Музичко, якого в націоналістичному середовищі всі знали як Сашка Білого, був живою легендою. Серед молодого покоління націоналістів не було людей, які би не чули про його подвиги під час чеченської кампанії. Для кожного познайомитися з Білим було за честь.

Доля звела нас із Сашком уже після втечі Януковича, тоді він справив велике враження своєю простотою і щирістю. Зважаючи на те, що Білий був лідером революційного руху на Рівненщині, на київському Майдані він не міг перебувати тривалий час. Разом із іншими побратимами-націоналістами Олександр Музичко ініціював створення руху «Правий сектор» у Рівненській області та очолив його. Сашко Білий мав чималий авторитет на Західній Україні, тому було прийнято рішення, що він очолить силове крило у тому регіоні для забезпечення правопорядку, волонтерської підтримки й мобілізаційного ресурсу.

Рівненщина на той час була чи не єдиним регіоном, де взагалі не було кровопролиття, а органи державної влади переходили на сторону революціонерів. Силовики приєднувалися до майданівців і радо йшли на перемовини, адже Сашко Білий особисто гарантував їхню безпеку. Силові підрозділи «Правого сектору» почали наводити лад із незаконним видобутком бурштину, було припинено побори з малого бізнесу, люди активно вступали до лав нашої Організації, що не дуже подобалося представникам старої системи. Вони боялися політичної конкуренції і втрати контролю над «годівницею».

Додатково олії у вогонь підливала російська пропаганда, яка створювала всілякі міфи та фейки для дискредитації «Правого сектору» та національної ідеї загалом. На це потужно працювала вся російська пропагандивна машина, а особливу увагу було зосереджено на Білому, адже він був ворогом Кремля ще з 90-х років.

Убивство Олександра Музичка 24 березня 2014 року було вчинено працівниками МВС із багатьох мотивів. Та ключовим був сигнал, що система здаватися не збирається, а людям час забути про свої мрії жити по-новому. Як казав Білий: «кого не куплять, того знищать».

Його цинічно ліквідували. Звісно, то була політична розправа, і всі це чудово розуміли. Рівненська міська рада, а згодом Луцька міська рада визнали вбивство Сашка Білого “політичним” і висунули вимогу відставки міністра МВС Арсена Авакова. «Правий сектор» провів не один десяток акцій, де ми вимагали притягнути до відповідальності винних, зокрема замовників і виконавців убивства. Міністр МВС, як політична фігура, мав би одразу скласти повноваження, як це буває в цивілізованих європейських країнах, проте в нас міліція-поліція завжди була карально-репресивним органом, а сам Аваков був дуже потрібним новому режимові.

«Правий сектор» домігся створення тимчасової слідчої комісії Верховною Радою України, та розслідування ТСК не привело до покарання винних.

Сашко Білий був справжнім патріотом, ідейним борцем і знавцем свого діла. Його загибель певною мірою ослабила Організацію і внесла розбрат, особливо на Рівненщині. Зараз ми знаємо, що це була операція спецслужб. Ми віримо, що винні будуть знайдені й покарані. Боротьба триває, допоки живе легенда й залишається актуальною п’ята точка Декалогу українського націоналіста: «Пімстиш смерть Великих Лицарів».

Сашко Білий, що був для нас живою легендою, став для майбутніх поколінь борців символом боротьби за кращу долю України.

Джорджа Мелоні лідер правої партії "Брати Італії" та прем'єр-міністр країни показує приклад стійкої послідовності та чудової логіки.

Аліна Михайлова створила петицію із закликом заснувати Пантеон Героїв на Аскольдовій могилі.

Нещодавно там поховали Героя України і нашого побратима Дмитра Коцюбайла, друга Да Вінчі. Це стало знаком, що це саме той час і те місце.

Давайте підпишемо петицію і докладемо максимум зусиль для гідного вшанування наших Героїв.

"Національний Пантеон Героїв України на території парку Аскольдової Могили має стати місцем почесних поховань і комплексом вшанування пам’яті видатних героїв української історії: Героїв Крут, Героїв Холодного Яру, Української Повстанської Армії, Героїв Небесної Сотні, славетних «Кіборгів», Героїв України російсько-української війни".

https://petition.president.gov.ua/petition/184520

67/67

Управління Постачання ДУК «ПРАВИЙ СЕКТОР» разом з Благодійним Фондом Кузик Уляни розпочинає збір в рамках акції "67-м дронів для 67-ї ОМБР ДУК «ПРАВИЙ СЕКТОР».

67-а ОМБр наразі виконує завдання на Бахмутському напрямку. Від наявності БПЛА напряму залежить успішність виконання бойових завдань добровольцями. При насиченій роботі ворожого РЕБ дрони зараз – витратний матеріал. Середній час «життя» БПЛА на передовій 2-3 дні.
Кожна пташка – це можливість швидкої розвідки, точне коригування нашої артилерії, швидке та ефективне знищення ворога.

Ми маємо зібрати:
DJI Mavic 3Т (з тепловійною камерою) – 7 шт.
DJI Mavic 3 Fly More Combo – 60 шт.

PayPal: bfucraina@gmail.com
◾ Рахунок Райффайзен банк Аваль
IBAN : UA 333808050000000026004776305
Кузик Уляна
◾Карта монобанк
5375411411273092
Кузик Уляна
◾Карта приват
5168745608265879
◾ Рахунок в доларах
🔹SWIFT
Beneficiary (Бенефіциар)
IBAN: UA153220010000026207326915570
ACCOUNT NO: 26207326915570
RECEIVER: KUZYK ULIANA
Account with Institution (Банк Бенефіциара)
BANK: JSC UNIVERSAL BANK
CITY: KYIV, UKRAINE
SWIFT CODE: UNJSUAUKXXX
Details of payment (Призначення платежу)
Вказуйте “private transfer/donation/charity”
◾ Рахунок в євро
🔹SWIFT
Beneficiary (Бенефіциар)
IBAN: UA953220010000026208326911089
ACCOUNT NO: 26208326911089
RECEIVER: KUZYK ULIANA
Account with Institution (Банк Бенефіциара)
IBAN: JSC UNIVERSAL BANK
ACCOUNT NO: KYIV, UKRAINE
RECEIVER: UNJSUAUKXXX

Побачив у воєнного кореспондента Юрія Бутусова цікавий документ, в якому мова йде про кількісний склад боєприпасів для ЧВК "Вагнер" на бахмутському напрямку.

Та мене зацікавило дещо інше. Як у російському документі названо місто.

Для мене цікавим є не тільки як вони наступають, а й куди. Все ж таки усвідомлюють, що не звільняють свій рідний Артьомовск, а захоплюють чужий їм Бахмут.

Це значить, що ми перемагаємо й ідеологічно.

Вітальне слово на X БАНДЕРІВСЬКІ ЧИТАННЯ - Філософія української перемоги. Візія Великої України

Мої вітання організаторам, учасникам та глядачам Х ювілейних «Бандерівських читань». І особливі вітання тим, завдяки кому цей захід може проходити у вільній столиці вільної країни, - нашим бійцям на передовій.

Упевнений, що серед української аудиторії не знайдеться тих, що можуть собі дозволити сумніватися в нашій перемозі у цій великій війні. Знаю, що Україна буде вільною незалежною країною. Проте, якою саме? Ліберальною неоколонією Заходу чи самостійною національною державою?

Як би нас не зваблювали побудовою раю на землі західні солодкоголосі обіцяльники, для українських націоналістів має бути аксіомою, що тільки національна держава може запевнити «українській нації гарантований розвиток, усім громадянам України – всебічну Свободу, Справедливість, Добробут» (В.Іванишин).

Як відомо, нема свободи без обов’язку. І наш обов’язок – захист здобутої перемогою свободи. І це не мирний договір, сучасне озброєння чи ядерний статус. Це експансія!

Експансія на Схід української волі, сили, войовничості, життєвого простору як запорука остаточної ліквідації імперської загрози.

Експансія на Захід українського духу, національної культури, ідентичності, ідеалістичних принципів як протидія людиноненависницьким тенденціям деградації.

Та експансія неможлива без непохитних лав, як контрнаступ - без надійного тилу. Що зможе забезпечити нашу твердь? На які інституції будуть спроможні українці? Буде це таємний орден, військово-політичне правління чи аналог Корпусу вартових національної революції?

Інструментарій може бути різним, та результат має бути один. Це тотальна українізація свідомості обивателя – його інформаційного простору, культури, освіти, історії, побуту. І йдеться не скільки про мову, скільки про самоусвідомлення, спосіб мислення, сенс життя.

Адже справді вільним може бути тільки той, хто усвідомлює ким є, де живе і для чого.

Дякую за увагу. Плідної роботи. І перемоги всім нам!
Слава Україні!

Христос рождається!

Без власної держави, без визволення, отже і без визвольної боротьби, Україна не може мати ані свободи, ані добробуту, ані якої-небудь тіні демократії.

Степан Бандера

Фото Олександра Рудоманова з маршу на честь Провідника 2015 року. Наступний пройде вулицями Москви 🇺🇦

Кажуть, вік людини це просто цифра.
Сто тисяч теж ніби просто цифра. Та до неї дотичний кожен з нас.

Збройні сили України, що героїчно тримають удар, і де в кожного з нас є родич чи знайомий. Волонтери, що роблять дива, непідвладні простій людині. Українці на окупованих територіях, що здають ворога, ризикуючи життям. Бабусі, що в’яжуть шкарпетки нашим котикам. Усі ті, хто жертвує власною копійкою на ЗСУ.

Влада, що твердо стоїть на своєму і не схиляється до ганебних перемовин. Зрештою, весь світ, що підтримує нас.

Сто тисяч не просто цифра. Це цифра нашої єдності. Єдності національної та єдності з усім цивілізованим світом.

Це передвісник нашої неминучої перемоги.

Не стало нашого давнього соратника, прессекретаря "Правого сектора", талановитого журналіста, християнина, побратима, друга і просто хорошої людини.

Артем Скоропадський останніми роками боровся з важкою недугою. Хоча лікарі прогнозували ще років десять життя, серце Артема зупинилося зранку 10.12.2022 р. Б.

Ми познайомились п’ятнадцять років тому на засіданні знаменитого Культурного товариства ім. Леся Курбаса. Артем довго боявся підійти, як зізнався згодом. Ніби страшні тризубівці з російськомовними не говорять, тільки б’ють.

Відтоді власник російського паспорта та квартири у Москві почав учити мову та добиватися українського громадянства. Це був довгий і тернистий шлях. Та все ж наприкінці життя Артем Скоропадський отримав громадянство України та працював на посаді головного редактора ледь не єдиного україномовного друкованого журналу в країні.

Цілеспрямованість і вірність ідеалам свободи та гідності були не єдиними унікальними рисами Артема. Безвідмовність та бажання допомогти усім, що потребують, заслуговує на окремий допис.

Якось на моє прохання Артем прихистив на тиждень нашого песика Сирника. Віддаючи його, Артем з подертим обличчям сказав: "Андрій Іванович, ти ж знаєш, як я не люблю собак. Проси що хочеш, але більше я цього монстра не візьму".

Бажання допомогти друзям, справі, боротьбі, Україні рухало Артемом усе його життя. Під час великої війни він хотів мобілізуватися у ЗСУ. Та кому ж ти потрібен зі своїми болячками?

Україна втратила свого рідного сина. Ми всі втратили вірного побратима та друга.

Нехай Господь простить йому всі гріхи та прийме у Своє лоно, як ревного християнина та люблячого сина.

Мої співчуття батькам та дружині.

Запрошую на X Бандерівські читання

X Бандерівські читання відбудуться у лютому 2023 року. Тема ювілейної світоглядової події - «Філософія української перемоги. Візія Великої України». Захід присвячено тим, хто своє життя поклав за Велику Україну та заради нашого майбутнього.

У рамках Х Бандерівських читань відбудеться конкурс есе для молоді «Філософія української перемоги. Візія Великої України». Умови конкурсу на сайті https://ussd.org.ua/

Захід організовує Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень».

Формат і точну дату події буде повідомлено згодом.

Друзі! Оскільки команда УССД та Бандерівських читань перебуває у бойових умовах, ми потребуємо вашої посильної участі.

Матеріальна підтримка для видання збірника, проведення конкурсу та організацію заходу:

Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/9B5D37fB7w
Номер картки Моно
5375 4112 0091 5481 (Оксана М)

PayPal yuriy.syrotyuk@svoboda.org.ua (Yuriy Syrotyuk)

Сьогодні ми не йдемо традиційним маршем вулицями Києва.
Сьогодні ми традиційно йдемо маршем на Москву.

Нехай нас і далі оберігає Покров Пресвятої Богородиці, як 80 років тому повстанців УПА та сотні років тому козацьке військо.

Офіційно РФ втратила понад 60 тисяч протягом 7 МІСЯЦІВ. Тоді як армія США понесла такі ж втрати за 16 РОКІВ війни у В’єтнамі.

Цікаве порівняння. Як і те, що свєрхдєржава з другою армією світу погрожує своїм ядерним арсеналом маленькій мирній країні, що давно позбулась як ядерного, так і стратегічного озброєння.

Справді, колос на глиняних ногах.

Сто років тому у Кремлі вже об‘являли світову революцію. І це після поразки у Першій світовій війні.

Після цього Москва ніяк не могла подолати повстанський рух на Великій Україні до середини 20-х років і ламала зуби об селянський дух до середини 30-х.

У Другій світовій Захід допоміг Москві перемогти частину Заходу і розширити територію кремлівського впливу. Проте СССР ще довго не міг справитись з українцями на Заході країни, аж до середини 50-х.

Союз не спромігся не те що світову революцію організувати, а й побудувати комунізм в окремо взятій своїй країні.

Ніколи такого не було і от знову. Москва "бере Київ за три дні", отримує нищівну поразку на Харківщині, кожного дня здає нові міста та села і… об’являє світову революцію проти гегемонії Заходу.

Усіх кремлівських очільників, будь то ханський васал, цар, імператор, генсек чи президент, об’єднує недолугість, поразка і ганьба.

І наша задача її пришвидшити.

На фоні московинського всепропальства, пошуку винних та розмов про зраду і договорняки не менш душевно виглядає інформація щодо моральної підготовки населення до подальшого українського наступу на російську територію.

Московські пропагандисти не соромлячись пишуть про те, що треба вчитися у нас. Тобто створювати тероборону, гуртуватися власникам зброї, розробити систему паролів, оповіщення та розпізнавальних знаків. Учать населення не знімати колони техніки та не виявляти місцезнаходження військових підрозділів. Переконують не святкувати дні міста у Воронежі, Білгороді, Краснодарі та не проводити масових заходів.

Все правильно, вони мають це відчути на власній шкурі.

Хай живе українська реконкіста!