🅰🅰🅰🅰🅰🅰🅰

– До речі, не знаєш, де Настя?

Під час розмови Міла дивилася йому в очі, але після цього запитання несвідомо поглянула йому за спину. Там, у напівтемряві саду, вона чітко розгледіла свою найкращу подругу, яка вела за руку якогось хлопця у бік теплиць і ізольованої альтанки.
Усередині Міли знову зчепилися два протилежних почуття: варто було лише кивнути йому головою в той бік, і Андрій би все зрозумів сам. І тоді в неї з'явився б реальний шанс... Міла знову перевела погляд на його обличчя.

– Не знаю, – ледь вичавила вона з себе. – Здається, десь у тому боці, – вона невизначено махнула рукою зовсім у протилежний бік, за свою спину, знову поглянувши на подругу, яка вже остаточно сховалася в густих кущах.

Мітки на стінах