Сумна читкиня

Ніхто не заборонить мені показати прочитане у вересні аж сьогодні 😀 У вільній країні живемо! 🇺🇦 Отже.

⏺«Зелена маргарита» — для мене абсолютно не змістовна книга. Я дуже люблю читати про 80-90-00 роки, але ж не заради картинки 😳

⏺«Концерт пам'яті янгола» — може бути. Відгук вище 👆🏻

⏺«Сука» мені виявилася нудною. Теми важливі, але авторка ймовірно просто не моя 🤔

⏺«Сараєвські «Мальборо» — дуже хороша, але відгуку поки не буде. Відчуваю, що потребую перечитування. Пиз**ць в тому, що весь той побут, щоденні клопоти, виживання під час облоги Сараєво, що описує Єрґович, мною сприймається, як щось базове та звичне 😞 Ці мені історичні часи...

〰️〰️〰️〰️〰️
Ви там що, як?

#підсумкимісяця@sumnachytkynya

📖 «Концерт пам’яті Янгола» Ерік-Емманюель Шмітт.
В-во Анетти Антоненко.

Іноді хочеться простої людської стабільності, але маємо, що маємо 👀👀

«Концерт пам’яті Янгола» — збірка з чотирьох новел, об’єднаних образом святої Рити, покровительки всіх, хто втратив надію. Класна ідея, навіть звучить досить поетично. Шмітт не погано працює з персонажами, і звісно з кожним із них поняття надії набуває нового змісту.

🌼 В «Отруйниці» мені полюбилася екстравагантна, дивакувата бабця зі своєю абсолютно неординарною історією кохання та прагненням любові й насолоди попри суспільні погляди і (...) <— тут міг бути спойлер. Не буде. Читайте)

🌼 У «Поверненні» інтрига тримається до самого кінця. І головний герой разом з нами переживає цю невизначенність та змушує нас емоційно реагувати на всі його роздуми.

🌼 В «Концерті пам’яті Янгола» Шмітт місцями пише просто неймовірно красиво. С перших же абзаців я насолоджувалась описами почуттів при прослухованні музичної композиції. І сама історія цікава передусім трансформаціями двох героїв, яких одна подія зрештою повела в абсолютно протилежні боки. При цьому саме тут я найбільше відчула обмеженість форми. Мені хотілося б значно більше: більше часу на цю трансформацію, більше деталей, інших людей і подій, які впливали на героїв. Із цієї новели, як на мене, міг би вийти дуже сильний роман.

🌼 І ось «Кохання в Єлисейському палаці». Чесно, я не зрозуміла, навіщо ця новела була потрібна цій збірці. Досить банальна і передбачувана історія стосунків. Якби її не було, книга, на мою думку, нічого б не втратила.

〰️〰️〰️〰️〰️
Тож Шмітт для мене поки автор досить нерівний. Мені ніби чогось не вистачало. Він уміє створити незвичного персонажа, знайти красиві слова й заінтригувати, а от довести кожну історію до тієї точки, якої вона, на мій погляд, заслуговує, виходить далеко не завжди. Однак знайомство з його творами на цьому не закінчую 📖

⭐️ 3/5
#відгук@sumnachytkynya

На районі, ймовірно, приліт. Як їбануло! Я рівно в цей момент 🫴🏻

Сподобалось. Дуже.
Вибух не сподобався.

#першевраження@sumnachytkynya

📸😁 Це випадкове фото, але мені подобається.

Вітаю всіх захисників і особливо захисниць зі святом! Вічна пам'ять тим, хто віддав за Україну життя.

Допомагаємо Артурові Дроню зі збром на пікапи для 4-х різних підрозділів Сил Оборони України 👉 https://send.monobank.ua/jar/93nWpvV4on

Честь! 🫡

#першевраження@sumnachytkynya

плачу 💔

Боюся навіть думати, де насправді живу. У місті, що так само, як інші міста, сповнене кольорів, знаків і дороговказів, які точно, ніби метроном, для кожного визначають його місце і його сенс. За сто кілометрів від краю світу, тут люди планують своє майбутнє, шевці лагодять зимове взуття, кравці шиють одяг, що від випадку до випадку прослужить ціле життя, письменники розпочинають тритомні родинні саги, що писатимуться десятками років. Життя розмірено пульсує, з маленькими зрадами та паузами, ніби гра з чеками та кредитками; люди тривають у замкнених колах, мерехтять, як неонові реклами, ритуально проживають свій вік, від утроби до могили, далекі від всякого апокаліпсиса. Живуть, власне, так само, як жив я доти, доки війна в моєму місті поламала всі речі й розбила всі ритми.

- Сараєвські «Мальборо» Мілєнко Єрґович

Я хочу, щоби ви звернули увагу на

🔵 книгу Олів'є Бурдо «Чекаючи на Боджанґлза»

Кружляючи в химерному танці під «Mr.Bojangles» Ніни Сімон, батьки головного героя розділили одне божевілля на двох. Та насправді безтурботна атмосфера вічного свята й дивацтва персонажів приховують значно більше, ніж зневагу до буденності.

Мої подруги в захваті від цієї історії. То і я хочу! 📖

🔵 і канал чудової Анни, яка мені подарувала цееееееееей скааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааарб!!

Запам'ятайте цю назву: «Окей тобі!» У мене особисто ну дуже схожі смаки з Анною. До того ж розповідь про книги ллється так природньо і ненав'язливо, що всередині відчуваєш комфортік і тільки комфортік 🌷

Анно, дякую тобі за вже подаровані найприємніші емоції і ті, що чекають на мене у книжці 📚

Дія в чотирьох актах 😎

#першевраження@sumnachytkynya↗️

Місцями прямо «ох і ах»! Але непостійний якійсь цей Шмітт 😐

З цікавості попросила ChatGPT проаналізувати анонс про зустріч з Олександром Пономарьовим. Не знаю, хто там пише ці тексти: сам Олександр, СММ чи той же ChatGPT, — але ж що не текст, то вода на воді.

Взагалі всі ці дні мене не покидає відчуття, що вся ця історія з книгою «30 днів: ШІ-людина» — то якийсь маркетинговий експеримент. І не факт, що невдалий 🙃 Хтось такий: а давайте візьмемо недотичну до письменства медійну персону з великою фан-базою і без особливих зашкварі, нехай напише (або ми йому напишемо) максимально недолугий роман, повний банальщини, шаблонів і стереотипного уявлення про жінок (щоб уже напевно тригернуло), презентації там всілякі з іншими відомими людьми організуємо, присипимо все це одночасно пафосом і дурнуватим СММ, і подивимося, що буде.

Бо, ну, нормально ж все було. До книги.