Стромата

111 років тому, у травні 1915 році Київське орнітологічне товариство започаткувало "Курси з підготовки керівників для введення екскурсій з дітьми в природу". Відкриваючи курси, зоолог Володимир Артоболевський сказав:
"Ми маємо пам'ятати, що діти нашого часу опинилися у винятково складних обставинах. Ця війна, занадто довга, занадто напружена, роковим чином відображається на нервово-психічній організації наших дітей, незалежно від їхнього віку. […]
У сутності ми взагалі не знаємо що відбувається в нинішній час в дитячій душі. Чужа душа загалом загадка, а тим більше душа дитини для дорослої людини. Але безумовно те, що діти переживають у нинішній час щось цілком своєрідне. Війна створила у дітей нові стимули, достатньо могутні, щоб розривати попередні зв'язки.
Якщо ми взагалі морально зобов'язані турбуватися про виховання наших дітей, якщо ми взагалі повинні намагатися до зближення наших дітей із природою з метою благодатного впливу її, то особливо потрібно нам звернути на це увагу тепер і в найближчі наступні роки. Занадто тяжко нинішнім дітям дається дитинство, занадто складні задачі стануть перед ними у майбутньому.
Спробуємо самі стати ближче до природи і поведемо туди наших дітей, щоб в тихому спілкуванні з нею міцніла та розвивалася дитяча душа. І зазвучать в ній, дитячій душі, у відповідь на музику листя, назустріч співу птахів, цвірчанню комах дружнім акордом найкращі пісні, і буде рости і кріпнути нова людина, майбутній громадянин, майбутній будівник життя".


І це Київ був у сотнях кілометрах від фронту, і шахеди та ракети не літали, тривоги не вили! А вплив війни на розвиток дітей вже викликав занепокоєння у людей, що думали про майбутнє. Цілком поділяю думку, що знайомство дітей із природою корисне в усі часи, а в часи війни особливо.
На фото одна із екскурсій Курсів.
Текст (перекладено) та фото із книги:
Курсы по подготовке руководителей для ведения экскурсий с детьми в природу, устроенные в Киеве с 28-го апреля по 15-ое мая 1915 г. Киевским Орнитологическим Обществом имени К. Ф. Кесслера.
/ ред. В. М. Артоболевский. Киев : Типография А. И. Гросман, 1915. 84 с. Репринт з передм. О. В. Василюка, В. В. Пархоменка.Чернівці : Друк Арт, 2021. 216 с.

Розпочинаються традиційні травневі дні науки, у Києві буде проведено ряд безкоштовних просвітницьких заходів.
Співробітники Національного науково-природничого музею долучаються до трьох із них:

субота, 16 травня, в Інституті біохімії книжковий міні-фестиваль "Без Book'а не йде наука"
Буде ярмарок науково-популярних книг "Віхола”, “Богдан” і “Artbooks”, екскурсії до музею інституту, лекції, презентації та дискусії майстер-класи для дітей і дорослих. Я буду із лекцією "Воскресіння видів", колега – Олексій Коваленко із розмовою “Ботаніка на кухні: подорож довкола світу, не полишаючи меж обіднього столу”
Подробиці на сторінці події у Фейсбуці https://www.facebook.com/share/1G7eHtWwe2/
 
субота, 16 травня, в Ботанічному саду імені М.М. Гришка відбудеться Третій фестиваль науки і рослин. Мене не буде, але будуть мої колеги із природничого музею із демонстрацією викопних решток тварин і рослин. Подробиці на сторінці ботанічного саду https://ysc-nasu.org.ua/den-nauky-ta-roslyn/
 
понеділок, 18 травня, в Міжнародний день музеїв можна не лише безкоштовно завітати до природничого музею, але й відвідати заходи, яких зазвичай не буває. Зокрема я буду із демонстрацією скелету гіпопотама. Раніше він на публіці не бував і після заходу попросився назад у сховище)
Подробиці на сторінках природничого музею у соціальних мережах:
Фейсбук https://www.facebook.com/NationalMuseumofNaturalHistoryKyiv
Інстаграм https://www.instagram.com/nmnh_nas_of_ukraine/
Телеграм https://t.me/nmnh_nas_ukraine

У Франції науковець вигадав премію і нагородив сам себе))
Слідство триває, та схоже на те що у 2015 році філолог Флоран Монтеклер вигадав "Золоту медаль філології", якою буцімто нагороджує Міжнародне філологічне товариство (також вигадане) при якомусь університеті (університет також вигадано). Підійшов до справи відповідально – створив сайт універистету та за 250 євро замовив у ювеліра блискучу медаль. Нагородив себе і у місцевій газеті опублікував статтю з гарною звісткою – француз нарешті отримав премію, яку можна порівняти із Нобелівською премією у філології! Свого часу цю премію отримав Умберто Еко! Радості було!

Ба більше, месьє Монтеклер продовжив дарувати радість світові. Наступного року оголосив переможцем не свого кума, а відомого лінгвіста Ноама Хомскі. Дідусь на радощах із США прилетів і ощасливив промовою зібрання з двох сотень поважних гостей. У 2018 році Монтеклер вирішив нагородити румунського вченого Євгена Сіміона, та румунські журналісти почали аж занадто прискіпливо розбирати – а що ж це за премія така? Бігме треба було і далі лауреатів шукати в США, ніхто б і не почухався. А так підозріло – румуну, світова премія?...

Та найбільшою помилкою Монтеклера була спроба з цією нагородою попроситися на підвищення до рівня "associate professor" (середня ланка, як наш доцент чи щось таке). Ось тут взялися за нього на повну. Пошана, виступи, аплодисменти – усе це можна. Але ось так взяти і податися на доцента… Таке в університетах не вітається (запевняю з власного досвіду). Почалося розслідування, відсторонили бідолаху. А дарма, він стільком людям міг ще подарувати радість нагородження медалькою…

Кажуть – брехун, підробив нагороду. Хоча чому підробив? Створив. У світі немає іншої "Золотої медалі філології". Якщо добре копнути, то хто зна, можливо то єдина премія в якій організатори ніколи не отримувало хабарів від лауреатів. А те що нахвалював статус премії в пресі, то що тут такого? Зокрема я не розумію чому носяться із Нобелівською премією, а багато хто про неї високої думки. І що, хіба від цього промова Ноама Хомскі стала менш цінною? Слухачам було цінно що говорить доповідач чи в яких обставинах говорить?

Я, як науковець, якому не світять жодні премії, щиро запевняю – усілякі акції з нагородженням "найкращих" є особистою справою фундаторів премій та лауреатів. Якщо хтось хоче комусь дати гроші – чом би й ні? (якщо все ж таки дадуть, то я також прийму))) Однак до науки це не має відношення, то лише шоу. Наукові дослідження можна поділити на декілька категорії на кшталт "Вау, це змінить хід історії!", "Так, про це варто писати в підручниках" і "Це цікаво, піду поїм". Але не більше. Спроби виокремити більш значимі роботи від менш значимих вказують на цілковите нерозуміння що таке наука.

Тож вболіватиму за месьє Монтеклера, сподіваюся його не сильно цькуватимуть. Дискредитація "наукових премій" – за таке варто нагородити премією))

Екологіческая катастрофа на Днєстрє! – пише власник турбази «Дом Рыбака-Маяки» Григорій Мельниченко.
Рік тому, у 2025 (!) писав про «день побєди», тепер пише про «екологічєскую катастрофу». Каже, баклани і пелікани в усьому винні, екосистеми знищують. Мовляв у Нижньодністровському національному парку їх багато, і їхній послід дерева знищує, самі вони рибу ловлять і треба того… проконтролювати і урізати і бакланів з пеліканами і територію Нижньодністровського національного парку.
Баклани і пелікани дійсно їдять рибу (як і сам Григорій Мельниченко). Щоправда на порядок менше, ніж написано в дописі. Я бував на місцях гніздівель бакланів, справді дерева там виглядають як із фільмів про постапокаліптичний світ. Але! Це не екологічна катастрофа, а нормальне явище, якому мільйони років! Природа так функціонує. Десь птахи рибу їдять, десь послід викидують і призводять до смерті дерев. А десь в цей час ростуть нові дерева.

На першому фото типовий зразок викопного пелікана Pelecanus odessanus. Знайдено в Одесі, вік близько 5,5 мільйоноліть. На другому фото кістки викопного баклана Phalacrocorax longipes, знайдені там же. Вони майже не відрізняються від сучасних пеліканів і бакланів, тільки трішки більші. В іншому це ті самі пелікани і баклани. Гніздяться на Одещині вже понад 5 мільйонів років! Вони з’явилися тут значно раніше, ніж українські предки Мельниченка перейшли на мocкaльcькy мову. Існували без усіляких «санітарних відстрілів», «регулювання чисельності» і т.д. І риба не переводилася і дерева росли. Якщо хто і підірвав чисельність риби в Чорному морі, так це ті самі совкові «дєди і побєди», якими гордиться Мельниченко.
____
До речі, історія знахідок теж цікава. Їх знайшли в Одесі ще в далеких 1880-х. Після Другої світової війни вважалися зниклими, аж у 21 столітті їх повторно знайшли у фондах Національного науково-природничого музею (Київ). І на них вже були надписи, зроблені до 1941 року. Зверніть увагу – надписи українською мовою «Одеса, понтичний вапняк».
____
Волання «Дому рыбака» ось тут https://www.facebook.com/share/r/17RKo2vV21/
Офіційна сторінка Григорія Мельниченка, захисника дерев і дєдов тут https://www.facebook.com/MelnichenkoGrigoriyOfficial/

🦣На фото фрагмент бивня мамута на якому надряпана схема стоянки стародавніх мисливців, знайдений в селі Межиріч (Канівщина)

🗺Експонат часто називають «найдревнішою картою», вік поважний – близько 15 тисяч років. Чи найдревніша чи може є щось давніше (зокрема схема в печері Ségognole 3 неподалік Парижу) – то нехай фахівці з’ясовують. Але факт, що дуже давня.

🧭Ми звикли думати, що першочергове призначення карти – орієнтація. А це не так. Стародавня людина надряпала чотири хатки, що стоять поруч. Звісно, ніхто не підглядав на карту чалапаючи від однієї хатинки до іншої. Призначення цієї карти – створити модель навколишнього світу. Гадаю, люди вірили, що впливаючи на модель можна вплинути на світ.

🗺Карти призначені для орієнтації з’являться значно пізніше. Впродовж тисячоліть люди створювали карти-моделі. Власне ми й досі цим займаємося. Чим є карти світу у шкільних класах? Вони непридатні для орієнтації, їхнє завдання сформувати уявлення про світ. Автори корегують карту відповідно до власних міркувань – обирають проєкцію, центр тощо і таким чином змінюють наше уявлення про світ. І це лише початок. Вибираючи назви ми не лише фіксуємо точки, а намагаємося вплинути на світ (показова спроба перейменування Мексиканської затоки в Gulf of America), вказуємо яким світ має бути (зокрема Крим позначаємо як територію України, попри тимчасову присутність окупаційного режиму) і т.д. Бо з прадавніх часів палеолітичних мисливців і до сьогодні карта є інструментом, за допомогою якого намагаємося впливати на світ.
---
🏛 Експонат зберігається в Національному науково-природничому музеї НАН України

Чи шкода мені тварин, що гинуть у Туапсе? Звісно шкода. Як і тварин, що загинули при катастрофі на Каховському водосховищі або убиті в інших війнах. Але удари по Туапсе радують, вони наближають крах кремлівського режиму.

Росіяни вибудували режим, що нищить природу. У 2024 році неподалік Анапи затонуло два танкери, що належали Сєчіну. Тому самому покидьку, якому належить палаючий НПЗ в Туапсе. Тисячі тон мазуту забруднили море, убиваючи і водних мешканців і водоплавних птахів.
Що було першопричиною? Злочинний режим, вибудуваний росіянами. Режим при якому скнара Сєчін може пускати в море старі судна, нехтуючи вимогами безпеки.
Що було першопричиною українських ударів по Туапсе? Злочинний режим, вибудуваний росіянами, режим, що розпочав загарбницьку війну.

Росіяни нищать природу в Україні, але в межах своїх кордонів також тварин не шкодують. Лише деякі нещодавні приклади: дозволили вирубки довкола Байкалу, поубивали тисячі корів у Сибіру, гнали на фронт віслюків, коней і т.д.

Вони спроможні знищувати тварин навіть далеко від своїх кордонів. Мабуть всі бачили сирійського хом'ячка, їх часто тримають як домашніх улюбленців. Але в природі цей вид вкрай рідкісний, у вчених навіть не було впевненості, що зберігся. У 1997 та 1999 роках проведено експедиції, які підтвердили – популяція сирійського хом'яка ще існує неподалік Алеппо. Була б хороша звістка, якби потім росіяни не втрутилися на захист режиму Асада. Спалахнула громадянська війна і північні варвари вщент зруйнували стародавнє Алеппо. Обстрілювали не лише ракетами та бомбами, але й хімічною зброєю. Чи існують ще в світі дика популяція сирійського хом'яка – ніхто не знає.

Так, було б добре якби режим, побудований росіянами можна було ліквідувати без війни. Якби Клінтон не підмовив Кравчука і Кучму позбавити Україну ядерної зброї. Якби Барак Обама у 2014 році виконав зобов'язання записані у Будапештському меморандумі. Якби жителі Євросоюзу не закривали очі на злочини росіян і багато інших якби. Та наразі єдині, хто справді наближає кінець цього режиму – ЗСУ, ГУР та СБУ. Чим швидше впораються тим більше користі буде природі. Допоки європейські "екоактивісти" зберігають довкілля обливаючи картини кетчупом або катаються із Греттою по Середземному морю, надія лише на ЗСУ, ГУР та СБУ. Переймаєтеся долею тварин? Допомагайте оборонцям України.
_
На фото я і степовий журавель на Алтаї – краю прекрасної природи, яку загарбала і нищить "Росія". Птах дикий, не підпускав до себе, але чомусь і не боявся. 2008 рік

🦀🦞🦐Скільки ракоподібних бачите на фото?
Три. Один блакитний краб та ще два морських жолуді на його панцирі. Зазвичай ракоподібні асоціюються із тип що справді подібне до раків – омари, краби, креветки. Та насправді це надзвичайно різноманітна група істот (можливо найрізноманітніша поміж усіх). Морські жолуді скоріше схожі на молюсків, втім це також ракоподібні, але представники окремої гілки – Щелепоногі раки. Деяких представників цієї групи споживають у їжу, зокрема морських качечок (інша назва – персебеси). Їх постачають у магазини Києва, але не до кожного. Ціна зазвичай вище 2000 грн/кг
Морські жолуді на крабах просто живуть. Це не паразити, їм байдуже до чого прикріплятися, хоч до краба, хоч до каменю чи палуби крейсера "Москва". На смакові властивості краба ніяк не впливають, загрози не становлять.
Декілька слів про блакитного краба. Батьківщина виду – узбережжя Атлантичного океану вздовж Північної Америки. У 20 столітті люди мимовільно посприяли проникненню блакитного краба в інші регіони, зокрема до берегів Європи. З 2019 їх помічають у наших водах і дедалі частіше. Це погана новина, блакитний краб є чужорідним видом, який легко пристосовується і витісняє або поїдає багатьох інших тварин. На вигляд дуже гарний, але… але…

У мене немає ностальгії по молодості - “найкращим рокам життя”, оскільки вірю, що найкращі роки мого життя в майбутньому, а не минулому. Та бувають моменти, коли шкодую “ех, було б мені 25…”. Зокрема коли чую про ініціативу від ГО “Навчай для України”. А саме, програму “Навчай” - пошук й підготовку охочих викладати в школах сіл та міст (але не обласних центрах).
Шукають фахівців і фахівчинь з різних напрямків, освітою бакалавра або магістра.
Педагогічна освіта не обов'язкова, педагогічний досвід має бути менше двох років.
Надається навчання, менторська підтримка, працевлаштування, оплата вчителя та стипендія від організації. Тривалість програми 1-2 роки. Вікових обмежень, насправді, немає. А є робота, яка наповнена сенсом та можливостями.
Подробиці дивіться тут https://teachforukraine.org/projects/navchaj/
Реєстрація ось https://bit.ly/3KBodx5
Вважайте це рекламою, але неоплачуваною, а щирою) як на мене навчання інших - найкращий мотив продовжувати навчати себе))

🐰Чим відрізняється заєць від кролика?
Формою
Зайці крупніше, відносна довжина ніг і вух довше ніж у кролів.

Способом життя:
Зайці поодинокі, не риють нір. Кролики скупчуються в колонії, риють нори

Народженням:
Зайченята народжуються зрячі і в хутрі. Кролики народжуються сліпими та голими.

У фауні України:
Зайці з'явилися раніше ніж люди і навіть раніше ніж мамути. Кроликів неодноразово намагалися запустити в природу та, на щастя, ніяк не приживаються.

Традиційно перед Великоднем мережею ширяться оповіді про те що паска – давній фалічний символ, глазур на ній – еякулят, а яйця поруч ніщо інше як причандали для доповнення образу…
Якщо у вас фалос і справді нагадує паску – відкладіть смартфон і негайно до уролога! Коли ж у пасці вбачаєте фалос – мерщій до сексопатолога!
Чому "фалічні паски" є не більше ніж фантазія окремих збоченців?
1) Паска – не давній язичницький витвір. В язичницьких землеробських культах фалічна символіка справді присутня, однак паски до них не мають жодного відношення. Паска є народним відтворенням артосу – ритуального хлібу, який в православних і греко-католицьких храмах освячують після великодньої літургії (на фото). Велика-велика проскурка. Артос, в свою чергу, є відлунням опрісноків (маци) – ритуального іудейського хліба. Паска нагадує артос формою, а артос нагадує опрісноки рецептом. Зв'язок між ними можна дослідити, але це окремий довгий допис. У даному випадку головне, що паска не пов'язана із язичницькими землеробськими культами.
2) Глазур виготовляють із цукру і яєчних білків. Сьогодні це дешеві інгредієнти, в минулому були дорогими (особливо цукор). Вперше рецепт поєднання цукру та білків для виготовлення глазурі записано в шотландській кулінарній книзі місіс Мак Лінток у 1736 році. Давно, але не сива дохристиянська давнина. Тай регіон далекий від України.
___
Фото артоса із сайту Церкви Воскресіння Господнього Золочівського благочиння Львівсько-Сокальської єпархії (https://voskresinnia.org.ua/yak-zberihaty-i-spozhyvaty-artos/)
Історія глазурі наведена в книзі Simon Charsley "Wedding Cakes and Cultural History"

🐣 Тиждень перед Великоднем, тож покажу дещо із своєї колекції яєць
🐔 Це все курячі яйця, геть усі
🥚Особливо зверніть увагу на верхній ряд. Там зліва направо:
1) яйце без жовтка
2) яйце, таке як у дикого предка курей
3) яйце, типових розмірів, які споживали люди ще 2-3 століття тому
4) яйце з магазину, згідно сучасних стандартів середнього розміру
5) яйце з магазину, згідно сучасних стандартів великого розміру
----
Справжнє розмаїття забарвлення курячих яєць значно більше, мені ще є що збирати))

Побачивши у стрічці цей допис, подумав, що то відлуння першоквітневого жарту, аж виявилося що надруковано у грудні 2020-го
Тасманійський кускус, найменший опосум…
Опосуми не живуть в Австралії (в Австралії посуми, опосуми замешкували Північну Америку).
Кускуси не живуть на Тасманії.
На фото карликовий чіпкохвіст.
Матеріалу, як заявлено, на 1 хвилину читання, а три суттєвих помилки.
Ми створюємо світ у якому немає потреби в першоквітневих жартах(

🌍Дивугідні тварини Африки
Ще трішки в продовження теми окапі) Моя думка – перелік тварин, з якими знайомить шкільна програма орієнтується не на унікальність, а на суспільний запит. Є тварини, про яких ви повинні знати, щоб оточуючі не подумали чого поганого про ваш розум – слон, жирафа, носоріг, горила тощо. І саме про них розповідає дошкільна і шкільна освіта.
І є чимало тварин не менш дивугідних, але відсутніх у сучасному світоописовому міфі. Тож у школі про них зазвичай не згадують. Чомусь їх обходять увагою навіть у рейтингах "ТОП 10 дивовижних тварин". Для прикладу наведу п'ятірку маловідомих африканських тварин, які варті того, щоб знати про їхнє існування. Африканських, тому що натхненний африканським видом – окапі. Насправді інших континентах теж чимало цікавих створінь. Перелік створив навмання – лише тому що чотири види якось намалював, а міцноскелету землерийку не міг обійти увагою, занадто вона мені довподоби) Міг бути інший перелік: аардварк, волохата жаба, голий землекоп, дамани, водяний оленець, турако і багато інших.

Пальмовий гриф – представник ряду Яструбоподібні, родич орлів та грифів, з виду цілком собі хижий птах. Попри це, основу раціону становлять плоди пальми рафії та інші рослини, зокрема дикі фініки. При нагоді обнесуть апельсинові дерева. То вам не проблема шпаків на черешні, пальмовий гриф має розмах крил півтора метра!

Косматий хом'як на родовому дереві ближче до мишей ніж хом'яків. Дебелі "мишки", заважать більш ніж пів кілограма і, вочевидь, косматі. Шерстини унікальної будови, із великою кількістю пор і порожниною всередині. Гризун набирає повний рот отруйної кори дерева Акантоктера, розжовує і потім вилизується отруйною слиною. Шерсть вбирає в себе трунок, захищаючи косматого хом'яка від нападників. Чому в нього живіт не заболить? Мабуть ще одна суперздібність.

Квелія червонодзьоба – тут все просто, рекорд у кількості. Це найбільш чисельний птах на планеті, їх більше ніж індусів! Попри це, за межами Африки відома переважно орнітологам.

Тенреки – ззовні схожі на їжачків-хіпстерів, та насправді ближча рідня слонам, ніж їжакам. Окрім незвичайного положення на еволюційному дереві, тенреки вирізняються наявністю клоаки (єдиний приклад для плацентарних ссавців!). Мають рекордно велику кількість сосків – у деяких видів 29. Саме так, непарна кількість – два ряди з 14 сосків та один сосок між ними.

Землерийка-герой (hero shrew, над українською назвою варто подумати) – звірок що ледь доростає до 100 грамів. Завдяки унікальній будові хребців, залишається неушкодженою, навіть якщо на неї наступить людина в тисячу разів важче. Міцний кістяк потрібен не для того, щоб муринів розважати, а шукати здобич під поваленими стовбурами дерев. До речі, хребет гнучкий, щоб розвернутись на 180° землерийці достатньо нори трохи ширшої за тваринку.