Chotacabras – так іспанською називають птахів, в українській відомих як дрімлюги. Українська назва відображає поведінкову особливість цих нічних тварин. Удень вони сидять вздовж гілок (саме вздовж, не в поперек, як більшість птахів) і зазвичай не злітають допоки не підійдете впритул. Може здатися, що дрімають.

Іспанська назва дрімлюги перегукується із назвами в багатьох європейських мовах: англійським “goatsucker”*, італійським “succiacapre”, латинським “сaprimulgus”, болгарським “козодой” та ін. Всі вони походять від давньогрецького “αἰγοθήλας” – “той, що висмоктує кіз”. Мовляв птахи вночі залітають до хлівів і висмоктують молоко кіз.

Невідомо коли і де з’явився цей міф, найдавніший письмовий запис наведено в Аристотеля (“Історія тварин”, Кн. 9). Пізніше оповідь повторено у Плінія Старшого, а цих двох авторів достатньо для подальшого поширення Європою і навіть далі. Вочевидь іспанські завойовники привезли назву chotacabras на острови Карибського моря. Місцеві види дрімлюг там були і до європейців, а ось козосмоктання аборигени вочевидь не могли самотужки вигадати по причині відсутності кіз.

Я іспанською не володію, довірюся поясненню від ШІ. В назві птахів сhotacabras використано давньоіспанське слово “chotar” - “смоктати”. В сучасній іспанській кажуть “chupar” . Тому на чопакабру можна казати чупакабра. Як власне подекуди й кажуть, зокрема на острові Пуерто-Ріко. Саме там проживає Моделіна Толентіно – пані, що запустила чупакабру у масову культуру. У 1995 році вона подивилася фільм Species (в українському перекладі «Особина») про іншопланетну монстресу Сіл і надихнулася на створення чупакабри. Як то сталося - описано в книзі Бенджаміна Редфорда "Tracking the Chupacabra" та, побіжно, в моїй книзі "Чупакабра, дракони та вовкулаки". Назву пані схоже, що взяла від птахів. Той що з того що чупакабра-дрімлюга мала б смоктати молоко, а чупакабра-монстр смокти кров? Чоловік пані Толентіно взагалі підмітив, що чупакабра акуратно відтинає козлам сім’яники. Якби він першим проголосив про спостереження потвори, то певно назвав би не чупакаброю, а якась кастраціокаброю.

Незабаром людиноподібна чупакабра із спостережень Толентіно перетворилася на собакоподібну потвору, яка стала звичайною в сюжетах телепередач. А починалося все із милої пташки…

Власне повернімося до птахів. Міф про смоктання дрімлюгами молока породив інший міф. Мовляв, у хлівах багато комах і дрімлюги часто залітають в пошуку здобичі. Зокрема, як описує Чарльз Вотертон в книзі «Мандри Південною Америкою» (1839 рік), дрімлюги часто пролітають під козами, сідають їм на живіт, ноги або вим’я. Ось так, пояснює автор, і з’явився міф про смоктання молока. Оскільки Вотертон поважний натураліст, а дрімлюги справді полюють на комах, пояснення прижилося і у дотепер у вжитку. Ми взагалі таке любимо – знайти давній міф, вигадати йому раціональне (також помилкове) і казати “А насправді…”
А насправді якщо колись дрімлюги і залітали до хлівів, то це були рідкісні випадки, жоден із яких не трапився в присутності дослідників цих птахів. Ми не знаємо, чому в греків з’явився міф про висмоктування молока. Ця і більшість інших спроб віднайти раціональне пояснення міфу призводить до появи нового міфу.

Наостанок про чотокабру на фото. На острові Пуерто-Ріко мешкає чотири види “чотокабр”. Для фото я обрав найрідкіснішу Antrostomus noctitherus. Це ендемік, тобто вид має дуже вузьке поширення, замешкував лише південо-західну частину Пуерто-Ріко. Вид описано у 1888 році по одному екземпляру. Потім їх ніхто не бачив. Вважали, що воно взагалі вимерло. А Пуерто-Ріко відносно невеликий острів, його площа трішки більше Чернівецької області (найменшої в Україні)! І лише в 1961 році встановили, що вид існує досі.
Зауважте: у 1888 році зоологи вид описали, у 1961 році встановили, що вид справді існує на планеті. Для порівняння наскільки відрізняються темпи розвитку різних наук: у 1888 році фізики відкрили радіохвилі, у 1961 році радіохвилі використовували в забезпеченні польоту людини в космос. Далебі, зоологія лише робить перші кроки, ще буде багато нових відкриттів. Щоправда чупакабра-монстр так і залишиться нематеріальною))
___
Нагадую, що незабаром у видавництві Віхола вийде моя книга "Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти які ніколи не жили". Там не буде про дрімлюг, але буде багато іншого) Хто придбає за передзамовленням, отримає з автографом
Замовити за посиланням


Примітка:
* У сучасній англійській nightjar – нічний щебетун. Однак традиційна народна назва “goatsucker”