#Відчайдушне_кохання
https://booknet.ua/book/vdchaidushne-kohannya-b347972
Гнат вочевидь здивувався, заставши її в кабінеті. Його обличчя знову стало незадоволеним, ніби Дана — настирлива муха.
— Чого тобі? Щось трапилося? — промовив Горай, рухаючись до столу.
— Там є душова? — поцікавилася Дана й закусила нижню губу. Навіщо вона про це запитала, дівчина й сама не знала.
Гнат підвів очі, схожі на туман.
«Гарні очі», — подумала здивована Богдана та видала чергову фразу, далеку від справи, з приводу якої прийшла:
— До речі, у сірого не п'ятдесят відтінків, як думають деякі, а двісті п'ятдесят.
Що вона городить?
«Туман» немов сколихнувся, коли Горай поцікавився:
— Ми про що зараз балакаємо? Ти щось... пропонуєш?
Невже вона сказала щось таке, що змусило Гната подумати, ніби Дана...
— Я нічого не пропоную. Взагалі-то я говорила про очі. Вони ж у вас сірі, ось я і... — Горай підійняв брови, потім насупився, та поки що не промовив ані слова. Хоча, краще нехай на цю тему мовчить. — У мене тут… Я заяву принесла...