ЗНИЖКА!
https://booknet.ua/book/ne-toi-cholovk-b441906Надя завмерла. Вона й кроку не могла ступити. Отак чекаєш, чекаєш, і раптом…
Це був Мартин, і ніби не він. Вже не худорлявий хлопчина, а високий стрункий чоловік з впевненим поглядом та атлетичним тілом. Медична форма зараз пасувала йому значно більше, ніж колись.
— Тримайся, — тихо за її спиною промовила Валентина Антонівна, обійшла Надю й радісно кинулась до тісного кола. — Мартин! — Завідувачка взяла його за руки й потиснула. — Який ти став… Навіть не впізнати!
— Невже? — з усмішкою промовив Мартин і поглянув на Надю.
Для неї в цю мить ніби небо з’єдналось з землею, а в його обличчі нічого не змінилось. Абсолютно нічого.
Проте треба було якось рухатись, бо усі обернулись в її бік. А ще кожен з присутніх знав, що колись вони з Мартином були одружені.
Тож Надя зробила декілька кроків назустріч й стримано промовила:
— З приїздом.
— Спасибі, — Мартин кивнув і спокійно, наче балакав з чужою людиною, додав: — Маєш гарний вигляд. І… Це все?