Сьогодні 42 роки комп'ютеру ZX Spectrum. Для мене це дуже особиста річ, бо впевнений, він зіграв суттєву роль в тому, що мені зараз подобається, чим я займаюся, що знаю і вмію.
ZX Spectrum батько купив у 1990-му році. Виглядав він ось так, звісно, це був клон, або, як тоді казали, Спектрум-сумісний комп'ютер. Корпус був срібний, а всередені стояла плата клона, відомого під назвою "лєнінград". В ті часи їх випускали всі, хто міг дістати деталі. В Маріуполі цим займалася фірма "Дельта-Сервіс". І от якось батько прийшов з дядькою, який мав підключити це до нашого телевізора, а потім вони з касети загрузили першу гру. Дядьку звали Гєна, уявляєте, наскільки сильні то були враження, що я в 7 років запам'ятав на все життя ім'я чувака, який підключив нам комп!
Він запустив Deathchase, там треба було їхати на мотоциклі через ліс і не впилятися в дерево. Скільки годин ми тоді програли, я не пригадую, але точно за північ, і вимкнути комп було дуже складним рішенням, бо Гєна давно пішов, і здавалося, що магія закінчиться.

Далі була купа всього цікавого, купляли касети на ринку, батько зібрав двохкасетний магнітофон щоб можна було їх переписувати, можна було навіть регулювати швидкість відтворювання запису, для деяких касет це було важливо для стабільної загрузки. Потім почали купляти книжки і вивчати Бейсік. Батько працював інженером-конструктором, тому почав писати програми для розрахунку будівельних конструкцій. Я щось теж колупав потроху, накидав програму, яка рахувала кути в трикутнику. Потім були хаки ігор, які називали "поками", бо треба було виконати декілька команд POKE в Бейсіку, щоб отримати безсмертя або нескінчену кількість ресурсів. Пізніше до мене дійшло, що ці команди вносили зміни напряму в пам'ять, де була запущена гра, та, або відключали декремент, або міняли, наприклад, 3 життя на 255.

Другим компом теж був ZX Spectrum, але вже промисловий варіант, "Орель БК-08", їх випускали в Дніпрі. Дуже круто зроблений, маю такий новий зараз, навіть не розпакований. А потім батько почав збирати Pentagon-128. Це був топовий комп з контролером дисковода та звуковим процесором, батько збирав його сам, також зробив для нього корпус як міні-тауер, Орель став донором герконової клавіатури. На 3-му курсі технікума (це був десь 2000-ний рік) я продав його одногрупнику, бо тоді ми вже купили пісюк :) На Пентагоні я відкрив для себе демосцену та асемблер. Був навіть прикол, що в технікумі на інформатиці в нас був якийсь конкурс "комп'ютерної творчості", там вже були комп'ютері на вінді, можливо, навіть 95-й, не пригадаю. Ну там народ шось в Paint малював, гралися зі шрифтами в ворді, шось таке. В мене дома тоді все ще був Pentagon, я накидав доволі нескладну демку з однією картинкою та якимись примітивними ефектами, притягнув це все на дискеті разом з емулятором спека, який допоміг записати та перевірити мій друг, і м'яко кажучі, здивував викладача :) Отримав за це книжку Фігурнова "IBM PC для користувача".

Программування на асемблері дуже мене тоді захопило, книжка "Як написати гру на асемблері" була прям топова, навіть зберігся зошит з замітками. По факту, програмістом я не став (зараз займаюся інфраструктурою, мережами, хмарними сервісами та інформаційною безпекою), але чим би я займався зараз, якщо б не Спектрум 33 роки тому - хто знає.

То ж шануймо ZX Spectrum та його батька Клайва Сінклера

Доречі, як саме ZX Spectrum та його клони з'явивилися в Україні, окрема цікава історія.

p.s. В телеграмі є ліміт на розмір повідомлення, якщо додані картинки, то ж буде окремим постом з поясненням