Пізніше хтось чув шкрябання крейди на четвертому поверсі.
Дошка була пуста, але на ній з’являлись нові формули.
Іноді — розв’язки.
Іноді — лише слова:
📐 «Лабораторна здана. Але хто її писав?»

На підлозі знайшли клаптик паперу з рівнянням, яке викладачі назвали… неможливим.📖

Та на звороті хтось почерком першого курсу дописав:
🧑‍🎓 «Не розв’язуй — просто з’явись. Там все стане на свої місця.»

🌟 В чаті знову мигали дивні повідомлення. Вони зникали ще до того, як хтось встиг прочитати.

А внизу, дрібним шрифтом, —
«О 12:00 🕛 відкривається. Далі — тільки для своїх.»

Кажуть, ті, хто були там минулого разу, досі бачать знаки на дошках.
Кажуть, цього разу буде ще масштабніше.
Ще глибше.
І вперше — відкрито. Але лише для уважних.

Ти ж бачив повідомлення.
Ти ж відчуваєш — час близько.
🌜
Не питай.
Просто будь там.📍