Виходжу на фінішну пряму з «В.З.П.». Голова переповнена шляхами для логічного зведення всіх ниточок в одній точці.
Я планую писати сиквел🥰 Творчий «смерч» з персонажів та ідей для їхнього розвитку. І, що зовсім не дивно, запланований для сиквелу антагоніст починає подобатися мені все більше й більше
Я дочитав «П'ятеро» Ґай Морпасс. «Проковтнув» годин за 7, було доволі цікаво, але кажу одразу, десь після гри Бена на космічному кораблі почало подобатися все менше і менше.
Про персонажів: Бен — мій фаворит. В принципі люблю спокійних, розумних і дивакуватих персонажів. Як на мене, то йому приділили замало уваги, що шкода.
Майкл. Нічого конкретно сказати не можу. Його теж було замало, але до списку фаворитів він не потрапив.
Сьєрра — заслужене друге місце після Бена. По ідеї вона б мала не подобатися і викликати підозри, але мені вона дуже навіть зайшла.
Алекс. Що тут скажеш? Розвиток його лінії я вгадав ще задовго до того, як автор підтвердив мої здогадки. Не сподобався мені цей Дюбуа.
Кейт. Без коментарів. Страшно бісила з перших сторінок. Особливо дратували її повідомлення Алексу.
Загальне враження: досить цікаво, інакше я б не зміг прочитати книгу одним махом. Змішані враження щодо фіналу, і не впевнений, що колись захочу почитати ще раз
Підвал СетаВкотре переконався, що страшенно люблю своїх головних героїв. Вчора стався збій системи, я відчув співчуття до одного з антагоністів 🔇 no comments. І я уявлення не маю, куди заведуть мої фантазії та що я відчуватиму до цього хлопчика далі
Вкотре переконався, що страшенно люблю своїх головних героїв.
Вчора стався збій системи, я відчув співчуття до одного з антагоністів 🔇 no comments. І я уявлення не маю, куди заведуть мої фантазії та що я відчуватиму до цього хлопчика далі
Мені не спиться від потоку ідей, доповнень і змін для розвитку того чи іншого персонажа. Таке трохи налякало, бо зазвичай за цим починалося тривале миготіння курсора й творчий блок. Я думав то про одне, то про інше, все відтягував початок роботи (не хотілося розчарування, певна річ). На ділі все пішло так гладко, як санчатами з гірки