Я дочитав перший том «Протистояння»📌

Перше, і найголовніше — у разі катастрофи, за жодних обставин і жаху ситуації не їхати в центр контролю захворювань. В жодному разі.
Що б я не читав чи не дивився про пошесті — ЦКЗ завжди в повній дупі мало не з самого початку.

Трохи(ні) про персонажів: не можу осягнути конкретну причину, однак Френні та Стю діяли на мене як червона ганчірка на бика. Френні здається мені тією героїнею, яка вважає, що увесь світ крутиться навколо неї. Її дещо дитяча поведінка на початку — без коментарів.

Сказ-момент: умовний персонаж А цілує умовного персонажа Б чисто задля власного комфорту в момент слабкості. Персонаж А дає хибну надію персонажу Б, і мені це видається маніпулятивним жестом. Персонаж А використовує почуття персонажа Б, щоб певною мірою підживитися, а потім лякається наслідків
(як, трясця, неочікувано!)

Знову про персонажів:
Нік, Ларрі й Ллойд сподобалися (розділи про них затягували найбільше).
До цього списку можна додати Тома
(через нього серце розривалося, чесне слово).
Зацікавив Ґлен. Люблю розумних і балакучих персонажів.
Також змінилася думка щодо Джо. Спочатку дратував, та потім ця «пилюка» осіла.
Чомусь мені «не зайшла» Надін, як і Рита, але не буду надто чіплятися, бо мій аналізатор персонажів працює досить дивно.
Ебіґейл зі своєю потужною вірою змушувала прикривати сторінки, переводити подих і читати далі.
Я атеїст, покладаюся на дії, а не слова, й вірю в те, що бачу перед собою
(і не будемо про «ти ж не бачиш повітря, однак воно існує!»).
Та тут теж прискіпуватися не буду, бо кожному своє
(й Ебіґейл не лише про релігію як інституцію❗️)

Про сюжет: це Кінг, і цими словами все можна закінчити.
Насправді мені сподобався кожен розділ
(правда розділи про Стю й Френні читалися важко, та це суто через мої погляди).
Читалося швидко, і, як завжди, я подивувався, якого біса так довго не міг дійти до кінця сорок шостого розділу.
Все зійшлося до чудової точки й прекрасно усвідомлюєш, що в другому томі зіткнення і протистояння просто неминучі
(що збіса цікаво, хочеться відкрити наступну книгу й піти в читацький «запій».
Алек трохи заспойлерив про появу персонажів, на фоні яких Френні здасться просто малою дитиною, тож вдень відчалю до другої книги).

Нижче закину чіпких моментів👇🏽