я не проти пристрасті. я обожнюю, коли між героями іскрить. але коли весь "розвиток персонажа" - це опис його пресу (в кращому випадку) на 10 сторінок, а сюжету вистачило б на один абзац.. це не література. це фактично фастфуд, який залишає після себе порожнечу.
пристрасть має бути наслідком історії, а не її єдиним змістом.
пишеш і не хочеш стати автором "одноразового чтива"? 👇🏽- шукай хімію в інтелекті. нехай твої герої спочатку зацікавлять один одного словами, думками, протистоянням цінностей. коли читач закохається в їхні душі, фізична близькість стане для нього справжнім вибухом, а не просто механічним процесом.
- напруга - це очікування. найкращий секс у книзі - це той, якого ще не сталося і можливо не станеться, але який відчувається в кожному подиху героїв. вчись тримати цей ритм.
- сенс понад усе. якщо з твоєї книги прибрати всі інтимні сцени й після цього сюжет розвалиться - значить, сюжету не було. перевір свій текст на міцність.
#workshop