Я вже писав про соло-ігри те, що замість спроб емулювати ГМа перспективним підходом може бути емуляція гравців. І ось Іллаір з DFC підкинув мені Triple-O – зін, що якраз рухається в цю сторону.

Суть проста: ти створюєш персонажів, запускаєш їх у свою пригоду і для кожного моменту прийняття рішеннь вигадуєш три варіанти дій і кидаєш к6. На 1-3 вони обирають найочевидніше, на 4/5 менш імовірний варіант, а на 6 щось особливе чи дивне. В самому зіні все трішки по іншому, там більш детальні й роздуті пояснення і ще купа таблиць-оракулів, але головне зводиться саме до цього кидка.

Тож я спробував цей підхід, згенерував пачку персонажів, запустив у своє підземелля і це дійсно спрацювало.

По-перше, таким чином я емулював дії персонажів, про які навіть не замислювався під час написання підземелля. Деякі моменти показали, що працює добре, а інші змусили додати пару уточнень.

А по-друге, я зрозумів, що справді отримав досвід, схожий на НРІ. Після гри я думав про пережиту історію, тепло згадував ігрові ситуації, а самі персонажі набули в моїй голові певних унікальних рис і точно не зводилися до плейтестових болванчиків.

Це був цікавий досвід і сама ця практика має сенс. Щоправда, вона вимагає відкласти джерела швидкого дофаміну, на годинку засісти за записами й не відволікаючись пограти самому з собою.
#мюслі_вслух