Зрештою, це призводить нас до Браунштейну. Браунштейн - це така кампанія (точніше навіть серія кампаній), яку в шістедесятих роках проводив Девід Веслі для групи гравців, серед яких знаходився тоді ще досить юний Дейв Арнесон. Ця кампанія була досить експериментальною - в тому сенсі, що кожному гравцю достався один персонаж. При чому, на відмінність від тієї ж Гіборійської кампанії, не всі персонажи були військовими або мали політичну владу - деякі були простими мешканцями вигаданого германського містечка Браунштейна. Кожен персонаж мав свою особистість та свою унікальну мету, яку він повинен був виконати в ході гри.

Цей формат виявився досить популярним, і Девід Веслі провів ще кілька схожих ігор - наприклад, гру в декораціях Латинської Америки під час державного перевороту. Згодом, Арнесон - який допомагав Веслі проводити ці ігри - вирішив зробити власну гру такого типу, але помістити її в світ фентезі. Так народився Блекмур, з Блекмуром пізніше познайомився Гігакс, ну а інше, як-то кажуть, вже історія.

І хоча саме Браунштейн зазвичай вважають народженням НРІ, якщо подивится уважніше, його унікальність не така вже й велика. Гравці, які не просто керують арміями, а займають роль окремих персонажів, зустрічалися в багатьох інших кампаніях. Головне, що зробив Браунштейн - це перевів фокус з епічних подій, війн та цілих королівств, на більш локальний масштаб, до окремих людей.

Якщо ми спробуємо розповісти про НРІ людині, яка нічого про НРІ не знає, ми, мабуть, скажемо, що це така гра, в якій один гравець приймає на себе роль ведучого і вигадує світ, в якому мешкають персонажі, що належать іншим гравцям. Ці персонажі мають набір різних характеристик, які вирішують їх особливість та успішність їх дій. І так далі.

І я намагався продемонструвати, що все це з'явилося в варгеймах. Навіть концепції "відіграшу", драми та іншого. Все те, що ми вважаємо унікальним для НРІ.

Звісно, сучасній людині важко уявити, що варгейми та НРІ - це одне й те саме. Зараз між цими двумя поняттями пролягає досить чітка межа - і не дивно, бо всіх цих особливостей, про які я тут писав, в сучасних варгеймах майже не залишилось. Унікальна роль umpire? Її нема, або вона зведена до ролі арбітра та автора конкретного сценарію. Гравці, які займають роль окремих персонажів, а не просто командують армією? Ні. Розвиток цих персонажів? Лише в межах бойових характеристик.

Все це забрали собі НРІ. Тому з історичної перспективи для мене неможливо дивитися на них інакше, як на підвид варгейму - саме той підвид, який займався симуляцією конфліктів в широкому сенсі, а не лише військових сутичок.