Перманентна ще-не-Революція

Черговий «майдан», як і більшість до нього, скоріше за все, ризикує закінчитись лише обмеженим компромісом з владою. Це спонукає нас звернутися до історії українських революцій.

Наша історія — це історія однієї революційної тенденції.

Починаючи з утворенням національних культур, пов’язаного з кризою феодальної системи, український народ формувався в умовах соціального та національного пригнічення. З тих пір, вся історія українського народу — боротьба за соціальне та національне визволення.

Головна характеристика цієї тенденції — її недоконаність.

Кожен революційний момент, як мінімум протягом сучасного періоду незалежності, так і не доходив до своїх цілей, через що, з часом, перетікав в наступну революційну ситуацію. Передумовою кожної нової революційної ситуації — є невдача минулої революційної спроби.

Головна причина поразки революції — відчуження її від народу.

Всі революційні події в нашій історії творилися руками народу, але їх плоди кожен раз відчужувалися від її творців. Революція не стане доконаною, доки вона буде привласнюватись.

Не може бути привласненою тільки революція проти самої власності, вираженої як і в капіталістичній, так і в радянській системі.

Істиною української історії, як історії революції, є звільнення народного організму від будь-якого пригнічення.

🌟 Істина української історії — Соціалізм, Націоналізм та Демократія.

🌟РевДем