На фоні теперішнього, насправді справедливого, обурення черговими кадровими перестановками всередині владної бюрократії, частина українського політичного дискурсу підняла на щит як ікону ідеалізований образ Михайла Федорова.
Заперечувати ефективність Федорова на фоні минулих міністрів оборони ми в цьому дописі не станемо, це питання більш чітких та прискіпливих досліджень. Також в жодному разі не стоїть мети засудити теперішні протести проти нашої авторитарно-бюрократичної системи. Ціль лише показати місце Федорова в останній.
Публічна солідарність ряда діячів та інституцій, що вже більше року виступає основним каталізатором масштабних протестів, давно вже стала очевидною: Міністр Федоров, депутат Железняк, агентство Українська Правда, антикорупційна інфраструктура НАБУ та САП.
Зважаючи на антикорупційну направленість діяльності цих сил, виникає спокуса визначити боротьбу з корупцією як основу цього обʼєднання. Проте, це доволі передчасний висновок.
Федоров почав свою політичну карʼєру, балотуючись до Верховної Ради від скандальної лібертаріанської партії 5.10. Пізніше повернувся в політику як функціонер команди Зеленського, його партія також в свій час проголосила свою близькість до ідеології тотальної диктатури капіталу (лібертаріанства). Якби не політичні амбіції, логічним завершенням карʼєри Федорова після відставки могла б стати згода на співпрацю з проєктом Palantir, що сповідує такі самі тоталітарно-капіталістичні погляди, однак, Федоров відклав цю співпрацю на потім.
Можна згадати переплату в 600 млн гривень на закупівлях в рамках Армії Дронів Федорова в 2023 (1). Тоді провина Федорова не була доведена НАБУ, що не дивно, бо справжнім розслідуваннями щодо проєкту Федорова НАБУ чомусь вирішило не займатися (2). Так само характерно, що Федоров з самого початку виборчої кампанії Зеленського потрапив в корупційний скандал з майбутнім фігурантом справи Мідас Сергієм Шефіром (3).
Що ми хотіли показати — це те що Михайло Федоров є частиною тої самої напівколоніальної системи. «Ефективний менеджмент» — крім позитивних ефектів у війні з однією країною-імперіалістом, є налагодженням роботи колоніальної бюрократичної системи та перерозподілом контролю над корупційними потоками.
Але протест має свою цінність і поза перерозподілом влади всередині буржуазної диктатури. Протест перетворює народ з обʼєкту владарювання на мотор та мозок владного процесу.
🌟Лише в боротьбі народ здобуває владу над своїм життям.
🌟РевДем