1. Національне життя і простір дії потрібні пролетаріатові для того, щоби спершу звести рахунки зі своєю буржуазією, як це встановили Маркс і Енгельс у «Маніфесті»; синтезувальна історична програма, заснована на спільності досвідів, буде використана для об'єднання, активізації та керівництва більшістю населення.
2. Щоб соціалістичні революціонери могли перемогти капіталістичний блок та його феодальні або напівфеодальні підпори, партія пролетаріату має вийти за межі сектантства, тобто за межі корпоративістських / синдикалістських тенденцій, і здобути згоду селянства та середніх верств, включивши їхні інтереси й вимоги до спільної програми / платформи дії через поступки й компроміси — не відмовляючись при цьому від своїх гуманістичних, секулярних принципів і мети безкласового суспільства.
3. Для побудови такого союзу, або історичного блоку пригноблених мас під керівництвом партії робітничого класу, потрібні органічні інтелектуали, здатні організовувати націю-народ і забезпечувати прищеплення дисципліни в мисленні та дії. Ці завдання мають на меті породити колективну волю, озброєну знанням тотальності суспільних відносин, що є умовою її дієвості.
4. Поле політичної мобілізації охоплює громадянське суспільство та державні інституції, без будь-якого наперед визначеного підходу: як завжди, оркестрація фронтального наступу у маневреній війні має бути синхронізована з політико-правовими діями у позиційній війні. Тактика масових дій залежатиме від конкретної ситуації, а також від розстановки й балансу політичних сил у певній кон'юнктурі. Згода завжди має своїм каркасом легітимність примусу.
5. Національно-популярне має соціалістичну орієнтацію, засновану на інтернаціоналістській солідарності та спрямовану на використання наукових і прогресивних надбань усього людства для поліпшення матеріального й духовного добробуту всіх спільнот і національних формацій.
— Епіфаніо Сан-Хуан молодший, «Теорія Антоніо Грамші про «національно-популярне» та соціалістична
революція на Філіппінах»
Незалежно від Ґрамші, концепт національно-популярного історичного блоки в наступні кілька десятиліть реалізувався в революційній практиці Мао Цзедуна. Це не дивно, бо обидва теоретики та практики марксизму спиралися на схожий історичний досвід — якобинців та більшовиків.
Що Ґрамші, що Мао розуміли, що соціалістична революція неможлива, якщо застосовувати марксизм абстрактно, не звертаючи уваги на національну специфіку. Соціалізм завжди має бути адаптований на народні маси, на національно-популярний історичний блок класів.
🌟РевДем