Таким чином, на підставі всього сказаного про тенденції розвитку народності, ми мусимо дійти висновку, що історичний хід розвитку людського роду веде не до нівеляції народностей, а до їх повного збереження й розвитку.
Адже мови народів та їхні національні культури підлягають одному й тому самому соціологічному закону: продовженню існування та постійному розвитку. Народність гине лише через фізіологічну смерть народу внаслідок війни, епідемій тощо, через знищення його життєвих сил або через дегенерацію.
Саме так ми можемо уявити собі новий тип народності найближчого майбутнього, який неминуче має витворити соціалізм.
Скасування приватної власності на засоби виробництва та передача їх у спільну власність і користування всього суспільства веде до знищення суспільних класів усередині народу. А це рівнозначне знищенню класової народності, знищенню привілею експлуататорських і непрацюючих класів на культуру та на виняткове представництво народності.
Відтепер не одна суспільна класа, а все суспільство, що говорить певною мовою, стає представником народності. Соціалізм залучає широкі трудящі маси до творення та споживання вищої культури.
Суспільство праці, у якому не може бути сучасної економічної експлуатації однієї людини іншою, у якому кожен матиме рівний доступ до школи, освіти й найвищого духовного розвитку, а національна мова вперше справді стане органом культури, — ось що таке народність за соціалізму.
— Володимир Левинський, «Народність і Держава»
Володимир Левинський — український соціаліст початку XX століття. Член УСДП, пізніше УСДРП. Переконаний марксист та однодумець Винниченка, критикував як більшовицькі викривлення, так і зраду соціалістичних ідеалів на користь націоналізму.
🌟РевДем