Самостійність нації є конечна і природна підстава кожної модерної класової боротьби; нарід мусить бути вільним із кожного погляду, щоб пролетаріят був у змозі й хотів із цілою силою виступити проти свого соціяльного противника
— К. Каутський,«Боротьба націй і державне право в Австрії»
Тут ревізіоніст Каутський підходить до правильного розуміння суперечностей між національним та соціальним визволенням. Радянський же офіційний марксизм до цього розуміння так і не зміг наблизитися.
І справа не в тому, що Ленін не розумів права народу на самовизначення та відділення. Практична реалізація демократичного централізму в СРСР не передбачала жодних механізмів народної влади в національних республіках, а отже і реалізації права народу на самовизначення.
Летальним захворюванням
радянського досвіду є нехтування демократичними та
національними свободами на користь владної та економічної стабільності. Радянська партократія відірвалася від народних мас, тим самим осліпла щодо структурного пригнічення народів Союзу.
Лиш влада рад є інструментом, що може забезпечити свободу націй на самовизначення.
🌟РевДем