💬 Радник президента Сергій Бескрестнов повідомив, що SpaceX обмежила роботу Starlink за швидкістю руху. Окремо були різні заяви про обмеження передачі розвідданих для відстеження пусків балістики, але є як заява міністра МЗС Сибіги, так і заява Зеленського про те, що обмін ніби продовжується.
Хоча заява Зеленського є доволі двозначною, бо спочатку було:
«Був і доволі підлий удар балістикою по Києву — п’ять ракет, які влучили по цивільній інфраструктурі. Щодо цього удару, на жаль, не було попередження від партнерів»,
— заявив президент.
Але при цьому Зеленський заявив, що обмін розвідданими продовжується.
Але знову ж таки при цьому Зеленський підтвердив погрози США припинити обмін. Погрози, які американці вчиняли безпосередньо через українських генералів. Окрім ницості такого кроку з боку Білого дому, очевидна мета — створити тиск на центр від військових знизу, які найбільш залежать від усього цього.
І при цьому всьому на пряме питання журналістів щодо обмежень Трамп відповідає, «що обмежень немає».
Наведена вище інформація потрібна нам, щоб зрозуміти контекст:
🔗 Контекст 1: попри все бахвальство щодо того, що і як Білий дім може зробити, діють вони непрямо, а нишком, так, щоб це не могло потрапити до преси як «однозначна дія». Бо тут криється ключ до розуміння слабкості Білого дому: попри політику тиску, сам Білий дім намагається уникнути однозначно критичних заяв з боку медіа, експертного середовища, політиків тощо. Маніпулює, тисне приховано, точково, заперечуючи факт тиску.
🔗 Контекст 2: весь цей тиск відбувається з урахуванням того, що Україна з тих чи інших причин (неважливо: пауза чи технічна підготовка) не завдавала ударів по НПЗ.
❓Тоді питання: чим же спровоковані прояви тиску, якщо не відбулось акту/дії з боку України, з якою цей тиск пов’язували? І саме це є ключовим, бо в цьому відповідь «що потрібно Трампу».
А Трампу потрібно від України більше, ніж «просто не бити по НПЗ». Дивлячись на поведінку Білого дому, то їм треба:
▶️ 1. Щоб Україна офіційно визнала свою «відповідальність» за ціни на пальне у США й цим допомогла легенді Трампа, яка зараз розвалюється в медійному та експертному середовищі. Чи зацікавлені ми в підтримці Трампа, від якого залежить рейтинг республіканців, коли в спірних штатах долю переможця вирішуватимуть долі відсотка, а інколи й сотні голосів?
▶️ 2. Щоб Україна офіційно погодилася на одностороннє припинення ударів по НПЗ (не мовчазливо — просто не завдаючи їх, а офіційно). Угода, яка досягнута між США та московією про Україну без України. Це вкрай небезпечний прецедент, який повторюватиметься і далі якщо його закріпити як реалізовану практику. Бо потім скажуть не бити ще кудись і зрештою застосують той самий спектр погроз, що й зараз. Тільки якщо результат в Конгресі буде прийнятним для Трампа, то погрози будуть у повному спектрі.
▶️ 3. Перевірити межі впливу на внутрішню політику України. Не секрет, що американці будують / мають мережу тиску і впливу, щоб політично впливати як на країни Європи, так і на Україну зокрема. Такими діями, тобто переадресацією погроз не напряму, а через оточення, зокрема через військових, представників окремих інституцій та осіб у владі, американці визначають межі свого впливу на Україну та нашу політику загалом. Бо тривалий час наша політика була американоорієнтованою, але орієнтація на Європу з об’єктивних та природних причин стає вагомішою. Тому американці хочуть знати межі свого впливу, бо між «біг-біг ділами» Білого дому з Кремлем стоїть Україна та наша позиція, наш опір тощо, які досі Білий дім не зміг безперешкодно для себе об’їхати.
Тим паче, між подібними циклами тиску у 2025 році і зараз українська влада вчиняла дії, які підривали довіру. І американці намагаються використати ці помилки влади, щоб визначити межі свого впливу та скористатися ними.
Тому виходить, що, попри те, що ми гіпопетично могли б відмовитись від атак на НПЗ, цього все одно буде недостатньо. Це нічого не дасть, окірм втрати наших модливостей. Бо те, що хоче Білий дім ширше за НПЗ, — це надзвичайно небезпечно і повністю суперечить українському інтересу (як, власне, і відмова бити по НПЗ): допомогти Трампу з виборами, взявши на себе відповідальність, яка з нами насправді ніяк не пов’язана; проковтнути сепаратні домовленості – погодитись на практику про Україну без України; ігнорувати американські інтервенції у внутрішню українську політику.
Краще ризикнути, усвідомлюючи всі ризики, і дати відсіч Трампу, поки він теж уразливий саме зараз, ніж дозволити поступово зварити нас на повільному вогні.
Ситуація така, що нам не уникнути подальшого протистояння, бо ціна іншого підходу надто висока та небезпечна. Це не означає, що українська дипломатія має бути різкою тощо. Це означає публічно називати речі як вони є, посилювати медійну критику Білого дому (непрямими методами), ігнорувати заборони те як і куди бити.
Так, це призведе до реакції і можливих наслідків навіть при такому обережному підході, але вони й так будуть, бо Трампу недостатньо, щоб ми «просто не били» — йому потрібно більше, а дати більше — це вкрай небезпечно для національних інтересів.
⏩ Тому поки є можливість, потрібно користуватись мідтермами й обмеженнями Білого дому, які зараз змушують їх бити по нам з-під килима, щоб уникати медійної реакції. А якщо вдарять прямо — то цим можна буде скористатись, щоб відповісти Тармпу. А потім у нас має з’явитись можливість скористатися новим політичним ландшафтом в Конгресі, сприятливість якого також залежить від того, чи будемо ми зараз вестися на тиск.
Тож хоч будуть наслідки і боляче — не можна піддаватися тиску Білого дому зараз, бо інакше наслідки будуть гірше, а кращі умови, які можуть бути вже не так далеко, можуть бути зруйновані слабкістю в моменті зараз. Зараз потрібно прийняти те, що з боку Білого дому і Трампа буде підлий удар, і не один, але ми можемо це компенсувати результатом в часі.
➡️ Чим з більшим розгромом Трамп програє Конгрес, тим з вищою ймовірністю ми відкотимо всі обмеження й отримаємо кульгавого Дака. А сприяти його маніпуляціям — це зрізати собі перспективи. Зараз треба критикувати угоду Трампа, висвітлювати американський прихований тиск, підігравання Кремлю, руйнувати викривлення і перекладання відповідальності.
Трамп має зазнавати максимальної критики, що буде правильно і справедливо, і так воно і є. І в нього має палати одне місце.
Бо треба також прийняти, що війна без ризиків неможлива — питання в ціни ризику і потенційному результаті на виході.
Resurgam ➰ Приєднуйся