Привіт! Я Ксенія Томашева. Якось я вирішила перечитати улюблені з дитинства книжки й порівняти враження. Але тепер це не просто читацький бложик, а ще й писацький. Я тут базікаю про те, що пишу, де живу, про читанки, книжкові покупки, цікавинки й котів.
А я казала, чому я взагалі писати почала колись? Ну, в сенсі писати літерами по екрану, а не для чергового диздоку гри? Бо прочитала якийсь опус, прастіхоспаді, Єлєни Звьоздної, й вирішила, що якщо ЦЕ люди не стісняються писати й давати читать іншим людям, то й мені можна. Ну, ви пойняли. Я починаю писать про ШІ. Вже навіть файлік в гуглодоці завела й назву придумала. (і ні, там не про 30 днів буде. там радше довкола 3 днів крутитиметься сюжет, але це не точно, я ще порахую й тоді вже підкоригую часовий проміжок, щоби він логічно встав у фантприпущення)
АПД: От ви дарма смієтеся. Я серйозно. Просто, звісно, то не Пономарьов винен, а те, що наразі ШІ - актуальна штука, про яку я маю що сказати (як мені здається). І щоби не тягнути далі (направду, я з цією ідеєю вже більше як пів року ношуся, чатічка каже, що я її почала допитувати 12 березня 2026 року :) ), я навіть записалася на Novel November в proWritingAid, щоби нарешті почати її реалізовувати. Бо допитування прототипу персонажа в особі чатуДжиПіТі - то така штука, що нею можна займатися безкінечно, а от почати писати - якось стрьомненько, бо замахнулася на дуже тверду НФ+психологія, і мене тупо мучить ефект самозванця.
Мені от щойно спала на думку одна хрінь, і тепер я не можу її роздумати взад: а що як ШІ-людина - то спроба рітелінгу "Пігмаліона", до того ж, свідома? Ну, типу як "Король Неверленду" - рітелінг "Пітера Пена"?
Знали б ви, чого мені вартувало не заржати, коли ми їхали гірською трасою, і Леонор заволала "Оля, пердіж!" (Дивися, куріпка!)... Куріпку я так і не сфоткала - дуже довго телефон діставала.
гиии. на екскурсії нас було четверо: "усі мої друзі й Дороті". Тобто я, пара португальських пенсіонерів і дивний німецький дядечко, який "португальською не говорить, поїхав уже на третю екскурсію й усе фоткає" (слова Леонор). Тому всі наші зупинки виглядали приблизно як "ну, ти молода, а німець безбашений, можете піти трохи полазити, але не зваліться з обриву й поверніться за 15 хвилин" 🙂
А ще сьогодні тут починається великий фестиваль "дні Колумба" (ви ж в курсі, що Колумб тут зупинявся на шляху до Америки, та й узагалі, в нього ту будиночок на острові був власний?). Тож десь о сьомій вечра до місцевого Села (так називають столицю, офіційна назва якої Село Китобоїв, а взагалі -це єдине угруповування людських помешкань на острові, яке має якийсь статус, решта - просто зветься "місцина така-то", звісна, якщо та мбільше 5 домівок, інакше воно й на назву не залуговує) має пришвартуватися каравела, з якої на берег зійде "Колумб", і почнеться фестиваль з ярмарками та фейєрверками, який триватиме аж до неділі. Мело вже прикрасили. Пливе каравела з Мадейри, вже вирушила. Подорож займе десь годин 6, не менше, бо вітер зустрічний.
ну і прсто кілька фоток з першого оглядового майданчику, на якому ми побували, з гойдалкою й видом на майже весь острів, включаючи 9 км пляжів. Купаються місцеві інколи аж до кінця грудня, якщо не дощить.
Виноград на острові також вирощують (а куди вони подінуться, вони ж португальський острів ;) ), але екстремальні температури влітку, які можуть сягати до 70 градусів біля землі, трохи псують малину. Тому є своя специфіка: наприклад, коріння лози вкривають товстим шаром піску, щоби зберегти воду, а щойно врожай знімуть, лозу вкладають просто на пісок - аби захистити від сильних вітрів, що панують тут восени й узимку. Місцевий винград - дуж солодкий, адже сонця тут цілий рік вистачає, а вино - міцне й схоже на лікер або портвейн (міцність 20 градусів) та солодке. Особисто мені здалося ближчим не до портвейну (у ньому аж занадто міцність відчувається), а до мушкателу (це регіональна знаменитість там, де я живу, відноситься до винних лікерів), але з більшою кількістью цитрусових ноток і помітною приємною кислинкою.
Коли місцеві вулкани виростали з моря, воно було вкрите льодом. Тому лава підіймалася на поверхню крізь кригу, утворюючи такі "труби" з пласкими гранями.
парк з екзотичними пташками (пів години вистачить, щоби поздоровкаться з кожною й кави попити). Дуже мило, особливо папуга на імʼя Кіку, яка вміє здоровкаться й питати як справи принаймні двома мовами (португальська й англійська).
