10/10 ★★★★★★★★★★
«Cyberpunk 2077. Даю слово»
Бартош Штибор

Жанр: комікс
Видавництво: Vovkulaka

Найт-Сіті дуже любить перевіряти людей на міцність. Місто, у якому можна купити майже все: зброю, імпланти, інформацію, чужу лояльність межує з речами, які начебто не продаються. Це родина, дружба, любов, честь, помста. Весь час комікс перевіряє, чи справді вони ще щось важать.

У центрі історії - Валентинос. Мені дуже сподобалося, що тут вони не просто яскрава банда з татуюваннями, золотом і зброєю. Вони буквально вросли у свій район, у його людей, у власні правила й уявлення про те, кого потрібно захищати. Через це конфлікт одразу відчувається не як чергова боротьба за територію, а як щось особисте.

А далі історія стає ще ближчою до персонажів. Помста тут не працює як простий двигун сюжету в стилі знайти й покарати. Вона поступово витягує назовні минуле, старі зв’язки, борги, провину і речі, які хтось дуже хотів би залишити позаду. Саме тут комікс для мене найкраще потрапляє у суть кіберпанку. За всім неоном, хромом, імплантами й перестрілками все одно залишаються дуже людські речі. Страх втратити своїх, образа, прив’язаність, потреба в помсті, бажання комусь вірити. Технології тут змінюють тіло й місто, але не роблять людей менш суперечливими.

Найбільша іронія цього коміксу в самій назві. «Даю слово» тут звучить не як гарантія, а як порожня формула: обіцяють усі, але слова не дотримується ніхто. У Найт-Сіті важить не те, що ти пообіцяв, а те, що ти зрештою зробив.

#відгукнапрочитане@read_wine