10/10 ★★★★★★★★★★
БаламуткаЛора СванЖанр: психологічний дарк роман
Видавництво:
ТАК 🌟
«Баламутка» - одна з найсильніших книг про булінг, які я читала. Можливо, мій читацький бекграунд у цій темі не найбільший, але тут і не треба мати за плечима десятки подібних історій, щоб зрозуміти - ця книга справді б’є дуже точно.
Найстрашніше в ній те, наскільки всьому віриш. Булінг тут не декоративний і не існує лише для того, щоб зробити героїню травмованою. Це постійний тиск, який поступово топить людину. Наче тебе повільно занурюють у воду, і з кожною сторінкою стає дедалі важче уявити, як із цього взагалі можна вибратися.
І мені дуже сподобалося, що тут нічого не вирішується по клацанню пальців. Навіть коли ситуація починає змінюватися, відчуття безнадії нікуди миттєво не зникає. Бо роки насильства не скасовуються однією правильною розмовою, одним сміливим вчинком чи появою людини, яка нарешті помітила, що щось не так. Насильство не існує у вакуумі. Воно калічить не тільки того, кого безпосередньо кривдять. Воно змінює поведінку людей навколо, нормалізує агресію, вчить мовчати, не довіряти й чекати удару навіть там, де його може не бути.
Окремо дуже боляче працює тема батьківської сліпоти. Іноді справа навіть не в тому, що дорослий не побачив синців. Значно страшніше, коли він роками не помічає саму дитину. Її страх, ізоляцію, провал у навчанні, сильні сторони, бажання, її стан загалом. І замість того, щоб справді почути, намагається вирішити проблему так, як йому зручно.
Ще один момент - троп «учениця-вчитель». Я його дуже не люблю і майже була впевнена, що отримаю класичну історію на цю тему. Але тут усе значно складніше. Шейн - це взагалі не той герой, якого хочеться назвати правильним чи безпечним. Він морально дуже сумнівний, часто поводиться як повний гандон, робить помилки й чудово розуміє, що будь-яке зближення з Джун матиме наслідки. Але саме тому він відчувається живим, а не черговим темним рятівником. Їхні стосунки побудовані на дуже дивному поєднанні схожості й абсолютної несумісності. Двоє людей із самотністю, сімейними травмами й величезною кількістю внутрішніх проблем можуть упізнати одне в одному щось близьке. Але чи достатньо цього, щоб із двох зламаних життів скласти одне щасливе? Я дуже сумніваюся. І саме ця приреченість додає історії ще більше напруги.
«Баламутка» - важка, зла й дуже емоційна книга. Я читала її зі стиснутою щелепою, постійно злилася й не могла позбутися відчуття несправедливості. І для мене це найкращий показник того, наскільки сильно ця історія спрацювала.
#відгукнапрочитане@read_wine 
