Стук-стук-стукіт об двері раю

Мамо, зніми з мене цей жетон,
Я більше не можу ним користуватися.
Темнішає так, що не бачу дерев крон,
Ледь стукаю у двері небес, аби не зірватися.

Стук-стук-стукіт об двері раю,
Відкрийте хоч хтось, я вас благаю.
Я більше не буду... Хоч я знову себе втрачаю,
Що далі робити – я так і не знаю.

Мамо, поклади мої рушниці в землю,
Я більше не можу з них стріляти.
Та довга чорна хмара насувається,
Я відчуваю, що стукаю у двері небес.

Стук-стук-стукіт об двері раю,
Відкрийте хоч хтось, я вас благаю.

І5.І0.2026