Слова ті самі

І я, і ти – що не кажи,
Чи треба це — хоч слово скажи.
Слова ті самі, думки – не ті,
А справжні вже у забутті.

Є ще щось, але на самоті,
Та правда вже десь на дні.
Розмови душі вже ти не жди,
Почутим бути – тебе не спасти.

А що як? — Вже неважливо,
А може, десь там живу щасливо.
Досить думати про нестворене диво,
Живи моментом — не впадай у вогниво.

4.І0.2026