ПТСР && Айті

Підтримка АЗОВу - інвестиція в нашу безпеку та перемогу! 🇺🇦

Знаєте, я завжди підтримував свій рідний підрозділ: підпискою та її розповсюдженням, власною грошовою участю, допомого зборами та точковою підтримкою побратимам.

Зараз я долучився до великого збору, який організовує DOU на НРК «Верблюд» для Бригади «Азов».

«Азов» - це один із найефективніших і найвмотивованіших бойових підрозділів, на базі якого виріс цілий Армійський корпус. Вони щодня тримають найважчі ділянки фронту, тому наша підтримка для них має бути системною та безперервною.

🎁 Приємний бонус за вашу підтримку: За кожний донат від 300 грн ви отримуєте 1 шанс виграти Macbook Pro M5! Більше донатів - більше шансів на виграш та, найголовніше, більше допомоги нашим Захисникам.

Долучайтесь до збору, закриємо цю ціль разом!

🎯 Моя ціль: 20 000 ₴
🔗 Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/5yLmr5gjQX

​​Посвята в студенти SET University🚀

Вчора відбулася офіційна посвята в студенти в SET University, і це був потужний заряд мотивації! Вдалося наживо поспілкуватися з однокурсниками та зустріти знайомих із ком'юніті.

Ось кілька головних вражень та думок після першого дня:
👉AI-first підхід у навчанні: Мені надзвичайно імпонує, що програма не обмежується класичною базою з кібербезпеки. Основну ставку роблять саме на штучний інтелект та новітні технології. ШІ - це не просто тренд, це майбутнє всієї нашої індустрії.

👉Неймовірний нетворкінг та екосистема: Можливості, які дає університет, дійсно вражають. Вже зараз видно, скільки успішних кібербезпекових (і не тільки) стартапів виросли зі стін SET. Більше того, розробка та захист власного стартапу тут може бути повноцінною дипломною роботою!

👉Амбітні цілі: Прагну взяти максимум як від основного навчального процесу, так і від додаткових активностей, хакатонів та нетворкінгу.

Звісно, є певні сумніви, щодо того, чи вдасться збалансувати всі завдання та потягнути таке навантаження. Але легких шляхів у сфері високих технологій не буває, але здаватися я точно не збираюся! 🫡

Як у вас справи після веселої нічки від русні?

Мені підвищили дозу антидеприсантів і інших ліків, то я став себе краще почувати. Краще настільки, що навіть вийшов позаймався на турінчки і бруси.💪

А так з нового в мене сьогодні посвята в студенти і з понеділка починається навчання на магістратурі. Сподіваюсь, тепер, як стало краще то і навчання піде норм.

Всім гарного дня!🫡

Не знаю, про шо писати зараз. Коли прийшла осінь мене щось сильно пригрузило. Взагалі немає ніякого задоволення, постійна втома і не дуже приємні думки. Працюю через силу, бо сил і бажання ніякого взагалі немає.

А з нового, зараз проходить онбординг дні в SET University. Дуже прикольно, багато активностей буде в мене на магістратурі.

Нарешті підучу Python, бо так в мене часу і бажання немає, а так як це обов'язковий курс буде, то вибору немає. Хоча, якщо чесно зараз стан не для навчання взагалі.

Але діватись нікуди.🤷‍♂️

Всім гарного дня.

​​З Днем Захисників та Захисниць України!

Чесно кажучи, я не дуже люблю всі ці пафосні привітання. Для тих, хто пройшов війну, це не чергова дата в календарі. Це шрами, це пам'ять про побратимів, яких уже немає поруч, і це розуміння того, ким ми стали після всього цього.

Коли твій мозок бачив речі, які не повинні бачити людські очі, твоє сприйняття світу змінюється раз і назавжди. Ти інакше дивишся на роботу, на проблеми, на людей, на те, що справді має значення, а що повна хєрня.

І найголовніше, війна не закінчується в той момент, коли ти знімаєш піксель чи повертаєшся в тил. Вона просто змінює форму.

Захищати своє тепер доводиться в інших місцях. У цивільному житті, де треба наново відбудовувати себе, розбиратися з новими задачами, адаптуватися до реальності, яка рухається далі, поки ти був там. Захищати свої кордони, свої проєкти, свої команди й тих, хто поруч.

Я дивлюся на свій досвід і розумію, головне, що залишається з нами - це вміння тримати удар, коли все летить до біса, і здатність будувати порядок там, де інші бачать лише хаос.

Дякую всім, хто тримає стрій. Тим, хто на позиціях. Тим, хто вже робить свою справу в тилу. І вічна пам'ять тим, хто віддав своє життя.🫡

​​Чому я більше не хочу бути просто хорошим кібербезпекарем?

Колись я хотів бути просто хорошим пентестером.

Знайти вразливість, отримати доменні адмінські права, довести impact і здати замовнику красивий звіт на 50 сторінок. Це круто, але з часом я зрозумів одну річ.

Знайти проблему - ще не означає зробити організацію безпечнішою. Можна знайти RCE. Можна отримати доменні адмінські права. Можна показати, що через одну помилку атакуючий може забрати собі півінфраструктури.
Можна написати красивий звіт на 50 сторінок.

А потім співробітник відкриє фішинговий лист.
Або колишній працівник залишиться з доступом до внутрішніх документів. Або критичні дані лежатимуть без нормального контролю доступу.
Або backup існуватиме тільки на папері. Або ніхто не знатиме, що робити, коли атака вже почалася. І вся ця технічна краса дуже швидко втрачає сенс.

Тому моє ставлення до кібербезпеки за останній рік сильно змінилося. Раніше я більше думав категорією: "Як знайти проблему?"
Зараз дедалі частіше думаю:
"Чому ця проблема взагалі стала можливою?"
І ще важливіше:
"Що потрібно змінити, щоб вона не повторилася?"
Це вже зовсім інший рівень мислення.

Тут недостатньо знати Burp, Metasploit, Active Directory чи Linux. Треба розуміти бізнес, говорити з людьми, прораховувати ризики й бачити всю картину від конкретного кейсу до стратегії.

І найголовніше - треба розуміти, що саме ти захищаєш і навіщо. Безпека заради безпеки нікому не потрібна. Бізнесу треба працювати, медичному центру - лікувати людей.

Тепер мені цікаво будувати. Побудувати систему, де помилка користувача не стає катастрофою. Побудувати процес, де вразливості не просто знаходять, а закривають. Побудувати культуру, де безпека - це не "відділ ІБ знову щось забороняє", а частина нормальної роботи організації.

Мабуть, саме тому я більше не хочу бути просто хорошим кібербезпекарем. Я хочу розуміти всю картину. Від конкретної вразливості до ризику для бізнесу. Від технічного контролю до стратегії. Від "ми знайшли проблему" до "ми побудували систему, в якій ця проблема більше не є системною".

І, схоже, саме туди я зараз і рухаюся. 🫡

Маю проблему

За рік роботи з бізнес-процесами, людьми та міжнародними стандартами безпеки, я звичайно дуже виріс в цьому напрямку. Та тепер маю іншу проблему мої технічні знання, дещо просіли.🥲

Тому тепер думаю треба час виділяти і на поновлення технічних знань. Попроходить кімнати в TryHackMe чи згадати, як ламати тачки в HackTheBox. Коротше важко, бо часу і так не вистачає.

Взагалі не знаю, як все тримати в голові бо в моєму випадку це важко. Адже пам'ять та увага після війни та всіх проблем зі здоров'ям не першої свіжості.

Ще починається навчання на магістратурі з кібербезпеки, то може там оновлю знання. Але оновити це одне а ось затримати їх там це вже зовсім інше. Бо в моєму випадку, якщо я цим не займаюсь, то просто забуваю те що зараз не потрібне.🥲

А як ви балансуєте між управлінськими задачами та підтримкою хардскілів на плаву? Може щось порекомендуєте.🙏

PS. навіть кіт пентестом займається, а я ні.🥲

​​Ветеран не повинен починати кар'єру з нуля

Після повернення з війни ветерану часто пропонують почати все спочатку. Нова професія. Нове навчання. Нова кар'єра.

Іноді це справді необхідно. Військова спеціальність не завжди напряму переноситься у цивільну професію. Якщо людина хоче стати програмістом, інженером, бухгалтером чи кібербезпековцем - професійні знання все одно доведеться отримати.

Але починати з нуля - не означає починати з порожніми руками. За роки служби людина могла отримати навички, які мають цінність далеко за межами військової сфери.
Дисципліна та відповідальність. Робота в умовах стресу та невизначеності. Вміння працювати в команді. Прийняття рішень, коли немає ідеального варіанту. Розуміння ризиків та їх наслідків. Комунікація. Організація людей і процесів. Лідерство. Здатність доводити завдання до результату.

Це не означає, що ветеран автоматично стає хорошим керівником, менеджером чи спеціалістом. Військовий досвід не замінює професійної компетентності. І про це важливо говорити чесно.

Ветерану не потрібна поблажливість у питаннях професійної компетентності. Якщо для роботи потрібні знання, навички чи сертифікація - їх потрібно отримати.

Але є інша сторона, про яку часто забувають.
Ветеран може мати поранення, інвалідність, хронічні захворювання, проблеми зі сном, наслідки контузій або просто потребувати більше часу на адаптацію. І тут вимагати від усіх однакового шляху до результату - теж не зовсім справедливо.

Це не зниження професійних вимог. Це створення умов, у яких людина може цим вимогам відповідати. І саме тут роботодавцям важливо навчитися розділяти дві речі:
👉поблажливість до результату і підтримку на шляху до нього.

Ми не повинні говорити: "Він ветеран, тому йому можна менше".
Але й не повинні говорити: "Усі мають однакові умови, тому нехай справляється сам". Ветеранство не робить людину автоматично хорошим спеціалістом. Але поранення чи інвалідність не повинні автоматично робити її гіршим спеціалістом.

Тому професійну планку можна залишати високою, а умови для її досягнення - адаптувати під конкретну людину. І це, на мою думку, значно здоровіший підхід до ветеранської зайнятості.

Роботодавцям доведеться вчитися будувати ці процеси вже зараз. Бо далі ветеранів у компаніях ставатиме тільки більше, а от часу на розгойдування все менше.🫡🇺🇦

​​🇺🇦 Рух ветеранів України - рухаємось далі.

Цими днями зібралися в Кам’янці-Подільському кістяком Руху. Не заради фоточок і не для галочки. І точно не для того, щоб ще раз поговорити про те, як «важливо підтримувати ветеранів».

До Руху приєдналися нові люди. Визначили основні напрямки роботи.

👉Доступне розмитнення автомобілів для ветеранів.
👉Зміни у ветеранській політиці.
👉Розвиток регіональної політики.
👉Робота з громадами.
👉Зміни у системі ОТГ.

І це тільки початок.🫡

Окрема подяка побратимам Андрію Єлексєєву та Артему Кшемінському за організацію зустрічі. 🫡

А тепер головне. Я бачу, як Рух поступово повертається до життя. І мені це подобається.

Я взагалі не дуже вірю в концепцію "хтось прийде і вирішить наші проблеми". Держава має виконувати свою роботу. Чиновники мають виконувати свою. Політики - свою.

Але ветерани теж мають перестати бути лише об’єктом ветеранської політики. Ми можемо і повинні бути її суб’єктами.

Рух ветеранів України - це платформа для таких людей. Без політичних замовників.
Без «старших» і «молодших».
Є питання - говоримо.
Є проблема - шукаємо рішення. Є можливість щось змінити - беремо і робимо.

Бо якщо ми хочемо, щоб до нас дослухалися, треба не тільки вимагати. Треба мати власний голос і власну силу його відстоювати.

Попереду багато роботи.
А значить, буде чим займатися. До роботи.🫡

🇺🇦 Слава Україні!

​​Робота для ветерана! 🫡

Є вакансія, на яку я б радив звернути увагу тим ветеранам, хто має досвід у продажах і хоче зайти в defence tech.

Європейська defence & aerospace компанія шукає Sales Manager в Україні. Продавати потрібно не "щось там", а компоненти та підсистеми для БПЛА - силові установки, сенсори, авіоніку, системи живлення, комунікаційні модулі та інше.

Тобто людина потрібна не для сидіння з готовою базою клієнтів. Треба самому шукати виробників БПЛА та оборонні компанії, виходити на них, вести переговори й закривати угоди.

Що потрібно:
👉від 2 років у B2B sales / Business Development;
👉вміти самостійно знаходити клієнтів;
👉розуміти повний цикл продажів;
👉не боятися технічних продуктів;
👉англійська B1+/B2;
👉вміти працювати автономно.

Досвід у defence / aerospace / UAV - великий плюс.

💰 До $3500 + бонуси від продажів.
🏠 Remote.
📍 Київ - пріоритет. Для інших міст - готовність регулярно приїжджати до Києва.
✈️ Відрядження оплачуються.

Якщо серед побратимів або посестер є людина з продажів, яка хоче перейти в defence - скиньте їй цю вакансію. Посилання на вакансію в коментарях.⬇️

Всім привіт🤗

Трішки випав з блогу, багато роботи( А ще через зміну погоди постійно погано себе почуваю, то якось не до ведення блогу поки(

Але думаю треба повертатись вже, то ж скоро повернусь вже.🫡

Навчання персоналу з інформаційної безпеки.

Сьогодні провів додаткову сесію з кібергігієни для наших команд Superhumans Center із Дніпра та Одеси, як доповнення до основного навчання.

І щоб сильно не навантажувати колег в п'ятницю ввечері,я звів усю теорію до трьох простих правил, які рятують від більшості проблем:

1️⃣ Будь уважним. Зупинися на секунду перед тим, як клікнути на підозріле посилання в пошті, відкрити файл у месенджері чи виконати чийсь незрозумілий запит.

2️⃣ Сумніваєшся - переспроси. Не впевнений, чи можна передавати цей документ, чи справді керівник просить зробити певну дію в чаті? Краще зайвий раз уточнити у колег чи профільних фахівців.

3️⃣ Зробив факап - не мовчи. Помилки трапляються з кожним. Найгірша стратегія - намагатися замести сліди або сподіватися, що "саме пронесе".

Такі прості правила, але вони можуть запобігти складним проблемам. Сподіваюсь і вам вони допоможуть!🫡

Всім гарних вихідних!

В моєму випадку, які я відклав після відпустки🥲

​​1 рік у Superhumans!

Рік тому я змінив суто технічну кібербезпеку на інформаційну безпеку. І це рішення виявилося правильним. Раніше здавалося, що ІБ - це виключно про контроль, правила і нескінченні папірці. На практиці все виявилось по-іншому. Головна мета інформаційної безпеки не в тому, щоб усе заборонити, а в тому, щоб організація працювала безперервно і безпечно.

Якщо говорити про саму роботу в Superhumans, то тут є свої робочі виклики і труднощі, як і скрізь. Але головне одне - це 100% збіг за цінностями. Культура організації та реальна допомога військовим і ветеранам роблять цей досвід особливим. Адже це саме те, що я роблю і сам у вільний від роботи час. Тому в цьому плані мені комфортно.

За цей рік я зрозумів ще одну важливу річ - інформаційна безпека дуже тісно пов'язана з бізнесом і людьми. Неможливо просто прийти й сказати: "Ось політика, ось правила, виконуйте". Потрібно розуміти, як живе організація, де в неї критичні процеси, що справді створює ризик і де безпека може не допомогти, а навпаки - заважати роботі.

Тому за цей рік я багато чого переосмислив і в професійному плані теж. Від технічного "як це захистити?» поступово перейшов до питання "від чого саме ми захищаємось, навіщо цей контроль і що буде, якщо його не буде?".
І, мабуть, це один із головних професійних результатів цього року для мене.

Попереду ще багато роботи. Є що будувати, що змінювати і що доводити до ладу. Але після року в Superhumans можу точно сказати - перехід від чисто технічної безпеки до інформаційної був правильним рішенням.

Далі - більше. 🫡

Хотів вчора відос записати на цікаву тему. Але на вихідних стався приступ невралгії, думав всьо габела.

Аж швидку хотів викликати, але слава Богу попустило. То вихідні пройшли так собі(

​​Хочеш працювати в IT і водночас допомагати перемагати у війні?

Центр інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України шукає IT-фахівців. І це той випадок, коли твій код, аналітика чи робота з кібербезпекою можуть мати цілком конкретний результат - не десь у корпоративній презентації, а безпосередньо на полі бою.

ЦІРОТ (Центр інновацій та розвитку оборонних технологій Міноборони) об'єднує фахівців із цивільного IT та військових. Один із ключових продуктів команди - бойова система DELTA. По суті, це єдиний цифровий простір для ведення бойових дій, який об'єднує розвідку, планування операцій, координацію підрозділів, аналітику та роботу з цілями.

Якщо проводити аналогію з цивільним світом, то це щось на кшталт Google Workspace або Microsoft 365, тільки замість документів, таблиць і корпоративних чатів - дані та інструменти для управління бойовими операціями.

DELTA вже використовують військові різних рівнів Сил оборони України, а за останній рік кількість її користувачів зросла втричі.
Зараз команда розширюється і шукає:
👉розробників;
👉аналітиків;
👉фахівців із кібербезпеки;
👉інженерів;
👉операторів технічної підтримки.
До речі, для операторів технічної підтримки попередній досвід в IT не є обов'язковим.

Є важливий нюанс: працевлаштування передбачає проходження військової служби за контрактом у Києві. Якщо ти вже служиш в іншій частині, переведення можливе за погодженням із командиром.

При цьому всередині Центру намагаються працювати максимально близько до звичного технологічного середовища: щоденні стендапи, one-to-one, квартальні демо, зрозумілі процеси розробки та нормальна командна взаємодія.

І, мабуть, найважливіше. У цивільному IT ти можеш роками писати код і ніколи не побачити, який реальний вплив він мав. Тут усе трохи інакше.
Кожен рядок коду, кожне технічне рішення та кожна знайдена вразливість можуть безпосередньо впливати на ефективність наших військових.

Якщо давно думав, що можеш бути корисним у війні не лише автоматом, а й своїми професійними навичками - можливо, це саме той варіант. Повний перелік вакансій - за посиланням у першому коментарі.

​​Я став ментором! 🫡

Допомагаю побратимам пізнавати новий дивовижний світ на програмі Райффайзен Банку з кібербезпеки для ветеранів - RASP Cyber Force. Долучився я до менторського складу, як представник організації ІТ-ВЕТЕРАН.

Завжди казав, що ветеранам сфера кібербезпеки найкраще заходить після служби і тепер мої слова перетворились на дію!

На цьому курсі я не просто викладач, а можна сказати сержант курсу. Буду допомагати та наставляти побратимів на їхньому нелегкому шляху в кібербезпеку. Підказувати, коли складно, пояснювати незрозуміле і, можливо, час від часу нагадувати, що треба йти до кінця, як важко не було б. 🫡

А взагалі, для мене це трохи повернення в минуле. Свого часу я вже був сержантом курсу у військовій школі імені полковника Євгена Коновальця. Тож певний досвід командування курсантами в мене є.

З тією лише різницею, що замість тактики та штурмової підготовки тепер - світловий день за моніторами, логіка мереж і розбір інцидентів. Але суть лишається та ж сама: тримати стрій, підіймати, коли опускаються руки, і пояснювати складне простими словами.

Бо шлях у нову професію після служби - це теж свій маленький бій. І якщо я можу зробити його для побратимів хоч трохи простішим - значить, недарма свого часу сам пройшов цей шлях.

Сержант курсу на позиції. 🫡
Поїхали!

​​Ветеранські вакансії - це нормально. Але нам не потрібна окрема планета.

Останніми роками бізнес усе більше говорить про працевлаштування ветеранів. З'являються спеціальні вакансії, програми адаптації, навчання та різноманітні ветеранські ініціативи. І це добре.

Але, з мого досвіду, роботодавці часто впадають у дві крайнощі:
📍Перша - «це ветеран, тому його треба взяти на роботу».
📍Друга - «ветерани такі ж, як усі, тому взагалі не потрібно нічого змінювати».

А правда, як завжди, десь посередині.

Я не вважаю, що ветерану потрібно давати роботу просто за статус. Якщо компанія шукає Senior Cybersecurity Specialist, то кандидат має відповідати вимогам цієї позиції. Але якщо є два приблизно рівні кандидати, я вважаю, що перевагу варто віддати ветерану. Не тому, що він кращий просто тому, що ветеран. А тому, що для людини, яка повертається з війни, така можливість може бути важливою частиною повернення до цивільного життя.

Водночас якщо людину взяти на роботу лише за принципом "бо ветеран", вона може не впоратися. Команда це побачить, керівник розчарується - і в результаті ми отримаємо ще один стереотип про те, що ветерани нібито не можуть нормально працювати. Але з іншого боку, однакові професійні вимоги не означають однакові умови для їх виконання.

Комусь після поранення може бути потрібне адаптоване робоче місце. Комусь - гнучкий графік. Комусь потрібен час, щоб повернутися до нормального робочого ритму після тривалої перерви. А комусь не потрібно нічого. І це теж нормально.

Адаптація - це не "зробити ветерану легше". Це прибрати бар'єри, які заважають людині нормально виконувати свою роботу.Те саме з комунікацією.

Не потрібно ходити навколо ветерана навшпиньки, боячись сказати щось не те. Не потрібно постійно нагадувати йому, що він ветеран. Але й робити вигляд, що військовий досвід взагалі ніяк не впливає на людину, теж не варто. Нормальна комунікація може бути дуже простою. Просто запитайте самого ветерана, що йому потрібно і як йому буде зручно працювати.

Ще одна важлива річ - компетенції, які людина отримала під час служби.
Військовий досвід не робить автоматично людину хорошим CEO, менеджером чи програмістом.

Але служба могла дати навички, які цілком можуть бути корисними в цивільній професії: робота в умовах стресу, прийняття рішень при неповній інформації, відповідальність, командна робота, лідерство, планування, управління ризиками, дисципліна. І завдання роботодавця - побачити ці компетенції та зрозуміти, як їх можна застосувати в роботі.

Тому компаніям потрібно навчитися не просто писати у вакансіях «готові працевлаштовувати ветеранів», а реально створювати умови, в яких людина може нормально працювати. При цьому ветеран не повинен отримувати індульгенцію від професійних вимог.

Потрібні чесні правила гри.
📍Відповідні компетенції - проходиш відбір.
📍Два рівні кандидати - треба віддати перевагу ветерану.
📍Потрібна адаптація - компанія має бути готова її забезпечити.
📍Не підходиш на посаду - ветеранський статус не повинен автоматично робити тебе найкращим кандидатом.

Мені здається, саме так і має працювати нормальна ветеранська політика. Бо її мета не в тому, щоб створити для ветеранів окрему планету. А в тому, щоб зробити так, щоб ця окрема планета нам взагалі не була потрібна. 🫡

Що хакер може зробити, знаючи тільки твій номер телефону? 📲❌

Сам по собі номер не дає прямого доступу до твоїх акаунтів, але він, може стати першою ниточкою, за яку може потягнути зловмисник.

У новому відео розібрав, як за допомогою OSINT, соціальної інженерії, фішингу та схеми SIM swap твій номер намагаються перетворити на відмичку до цифрового життя.

А головне, що зробити прямо зараз, аби захистити свої дані та не залишитися без зв'язку й акаунтів.

Дивись відео, перевіряй свої налаштування та тримай кібергігієну.🫡

Посилання на відео: https://youtube.com/shorts/7ccdn15H5Q0?feature=share