Іноді стосунки, робота чи звична справа давно вичерпали себе, вони приносять більше втоми, ніж сенсу, а розірвати цей зв’язок все одно неймовірно важко, навіть коли логічно все зрозуміло.

Це відбувається тому, що психіка часто тримається не за саму ситуацію, а за знайомість, яку ця ситуація забезпечує.

Невідоме, навіть якщо воно потенційно краще, завжди відчувається ризикованішим, ніж звичний, хай і болісний стан, у якому принаймні зрозуміло, чого очікувати.
Крім того, закінчення чогось означає визнати втрачений час, вкладені зусилля чи надії, які не справдилися, а це саме по собі складно прожити…

Часто до цього додається страх, що зміна виявиться помилкою, і тоді простіше залишатися там, де вже погано, ніж ризикнути і, можливо, розчаруватися ще сильніше.
Так формується стан, коли людина розумом усе давно вирішила, а на практиці продовжує відкладати крок, який давно назрів.