Деякі стосунки, що колись здавалися непорушними, з часом поступово віддаляються, і хоча зовні нічого драматичного не сталося, всередині залишається сум, дуже схожий на справжню втрату.

Дружба рідко закінчується різким розривом. Частіше вона просто змінює форму, стає рідшою, поверховішою, і люди, які колись розуміли одне одного з півслова, поступово перетворюються на знайомих, з якими лишається спільне минуле, але вже мало спільного теперішнього. Це відбувається природно, коли життєві шляхи, цінності чи обставини розходяться, і це не завжди чиясь провина.

Складність у тому, що суспільно прийнято сумувати за романтичними стосунками, але дружбу рідко визнають вартою окремого горювання. Тому сум за віддаленою дружбою часто залишається непроговореним, ніби соромно сумувати за кимось, з ким формально не сталося жодного конфлікту.

Дозволити собі визнати цю втрату, навіть без сварки чи прощальної розмови, це важлива частина дорослішання. Дружба також заслуговує на прощання, а не лише на мовчазне зникнення з життя одне одного.