Ідеалізація на початку стосунків не означає, що ми бачимо людину неправильно.
Вона більше про те, що в цей період наш погляд стає вибірковим.
Ми особливо гостро помічаємо те, що викликає захоплення, що відповідає нашим очікуванням і дає відчуття: «нарешті я знайшла саме ту людину».

Недоліки при цьому не зникають, але ніби відходять на другий план.

Те, що пізніше може викликати роздратування, спочатку здається особливістю.
Те, що могло б насторожити, отримує інше пояснення.

Ми не просто пізнаємо іншу людину, а й поступово вплітаємо її у власну історію про любов, близькість і майбутнє.

Коли цей образ починає змінюватися, часто болить не лише сама риса партнера, яка відкрилася, а болить втрата того уявлення, яке вже встигло стати важливим.
Наче руйнується не просто фантазія про людину, а й частина власної надії, яку ми з нею пов’язували.

Саме тому перехід від захоплення до реального бачення іншого може бути таким складним.
Любити живу людину означає поступово витримувати її відмінність від наших очікувань, помічати не лише те, що нас об’єднує, а й те, що робить її окремою від нас.

Зрілість у стосунках починається не тоді, коли ідеальний образ зберігається якомога довше.
Вона з’являється в момент, коли після зустрічі з реальністю ми все ще можемо сказати: «Я бачу тебе справжню, і мені все ще важливо бути поруч»..