Для декого сказати «ні» значно легше, ніж витримати те, що буде після цього…

Тому за простою відмовою одразу з’являються пояснення, людина починає вибачатися, детально розповідати про свої причини, обіцяти, що наступного разу обов’язково погодиться, або довго переконує, що справа не в співрозмовнику.

Наче одного слова «ні» недостатньо…

За цим рідко стоїть бажання бути ввічливою, а частіше це страх, що відмова когось розчарує, образить або змусить думати про нас гірше.

Ніби право не погодитися ще потрібно заслужити хорошими аргументами.

Поступово людина починає сумніватися навіть у власних причинах, шукає такі пояснення, які точно будуть достатньо переконливими для інших, і майже не запитує себе, чи вони достатні для неї самої.

Але будь-які стосунки, у яких немає місця для слова «ні», з часом стають місцем, де дуже складно залишатися собою.

Важливо дозволити собі відмовитися без довгого виправдання, і не тому, що чужі почуття не мають значення, а тому, що власні межі теж не потребують дозволу чи схвалення, щоб існувати.