Декому набагато легше піклуватися про інших, ніж дозволити піклуватися про себе, помічали?

Коли хтось робить подарунок, пропонує допомогу або проявляє увагу, замість радості люди ніяковіють.
Хочеться швидше віддячити, знайти рівноцінну відповідь або переконати себе, що насправді нічого особливого не сталося.

Наче отримувати тепло без жодних умов незручно.

Тоді навіть щира турбота іноді сприймається не як прояв близькості, а як борг, який потрібно повернути якомога швидше. Людині складно просто залишитися в моменті, де про неї подбали, не вимагаючи нічого у відповідь.

Що за цим може стояти? Наприклад, давня звичка покладатися переважно на себе. Коли багато чого доводилося витримувати самостійно, приймати допомогу може бути не менш вразливо, ніж просити про неї.

Але близькість існує не лише в тому, щоб давати. Вона існує і в здатності приймати.
У можливості побути людиною, про яку теж можуть подумати, подбати і яку можуть підтримати просто тому, що вона важлива.

Іноді варто не поспішати позбавлятися цієї ніяковості, а трохи побути поруч із нею. Бо саме за нею нерідко відкривається досвід, якого багатьом не вистачало дуже давно: досвід отримувати тепло без необхідності його заслужити.