ПРАВИЙ СЕКТОР

Росіяни зруйнували церкву Різдва Івана Хрестителя у Краматорську

Ось так сьогодні виглядає тероризм "руского православія"

Прихильники УПЦ МП, ще питання будуть?

Минулого тижня відбулося чергове засідання робочої групи при МВС України щодо законодавчого врегулювання обігу цивільної вогнепальної зброї.

За словами представника збройової спільноти, під час засідання профільні народні депутати вкотре виступили проти надання громадянам права носити короткоствольну зброю для самозахисту.

Запропонована ними модель передбачає можливість придбання пістолета чи револьвера лише з 30 років і за умови щонайменше п’ятирічного володіння іншою категорією зброї. Причому говорять про можливість запровадження такого права лише через кілька років після завершення війни.

Тобто пістолет можна буде придбати, зберігати в сейфі та, у незарядженому стані, перевозити до тиру чи на стрільбище. Але захистити себе ним у критичній ситуації — ні.

Водночас для «обраних» правила інші. Нагородна зброя може надаватися з 18 років. Окремі категорії іноземців також можуть отримувати право на відповідну зброю в Україні.

Виникає питання: чому громадянин України має доводити своє право на безпеку роками, тоді як для окремих категорій діють зовсім інші правила?

Пропозиція встановити єдині правила для всіх — без подвійних стандартів і винятків для «своїх» — підтримки не отримала.

Новий міністр внутрішніх справ Іван Вигівський заявив про необхідність забезпечити продуктивну роботу над законопроєктом, який матиме перспективу підтримки у Верховній Раді.

Але головне питання залишається: який саме законопроєкт у результаті отримає парламент?
Той, де українці будуть громадянами другого сорту у власній державі?

⚔️ Згадаємо.

Сьогодні, 24 вересня, мало б виповнитися 52 роки нашому побратиму — Дмитру Сумському, більш знаному як друг «Шаман».

Із перших днів війни Дмитро став до лав Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Служив у розвідці підрозділу «Санта», брав участь у боях за Піски та промзону Авдіївки.

30 березня 2017 року під час бою в авдіївській промзоні внаслідок розриву міномета «Молот» «Шаман» загинув разом із двома побратимами з 72-ї бригади ЗСУ — Олександром Педаком та Олегом Новохатьком.

За відвагу Дмитра Сумського посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, орденом «Народний Герой України» та відзнакою «За оборону Донецького аеропорту».

Він був одним із тих, хто без вагань став між ворогом і Україною.

Вічна слава і вічна пам’ять Герою! 🕯️

🕯️ Згадаємо.

23 вересня — день народження нашого побратима Роберта Маслея, відомого серед своїх як «Док».

Роберт родом із Хуста, що на Закарпатті. За фахом — механік, а за покликанням — доброволець і парамедик Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор».

Він любив швидкість і мотоцикли. Але коли прийшла війна, обрав шлях служіння Україні — став тим, хто рятував життя побратимів на передовій.

11 червня 2016 року на шахті «Бутівка» під Авдіївкою ворожий обстріл та обвал конструкцій обірвали життя Роберта. Йому було лише 24 роки.

«Док» не просто носив із собою аптечку — він ішов туди, звідки інші потребували допомоги, і витягував поранених із найгарячіших точок, ризикуючи власним життям.

Похований у рідному Хусті. Посмертно нагороджений «Бойовим Хрестом Корпусу» та відзнакою «За врятоване життя».

Світла пам’ять Герою, який рятував інших ціною власної безпеки.

Вічна пам’ять і шана!

#ДУК #ПравийСектор #КнигаПамяті

🕯️ Згадаємо.

22 вересня минає 12 років від запеклих боїв під Донецьким аеропортом, де загинули бійці Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» — Степан Стефурак «24-й» та Олексій Пінчук «Дальнобой».

Вони віддали свої життя, щоб зупинити ворога й захистити Україну. Їхній подвиг назавжди залишиться прикладом мужності, жертовності та вірності Нації.

Ми пам’ятаємо Героїв і продовжуємо боротьбу, яку вони розпочали. Заради України, заради Перемоги, заради майбутнього нашої держави.

Вічна слава і честь полеглим воїнам ДУК «Правий сектор»!

🕯️ Пам’ятаємо. Боремося. Перемагаємо.

🟥⬛️

На фронті загинув наш побратим Микола Карпюк — співзасновник «Правого сектору», багаторічний член партійного Проводу, легенда українського націоналістичного руху.

Микола був людиною, для якої боротьба за Україну не була словами. З 1991 року — в УНА-УНСО. Воював у Придністров’ї, брав участь у російсько-грузинській війні, був нагороджений орденом Вахтанга Горгасала.

Він пройшов через тюрму за участь в акції «Україна без Кучми», Помаранчеву революцію та Революцію Гідності. Був одним із лідерів «Правого сектору» на Майдані.

У березні 2014 року Миколу викрали російські спецслужби. Кремль кинув його за ґрати та засудив до 22,5 років ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями. Він пройшов через катуванн, але не зламався. У 2019 році повернувся в Україну в результаті обміну.

Після звільнення Микола знову став до боротьби. Від початку повномасштабного вторгнення — у ЗСУ. Через вік його звільнили зі служби, але він підписав новий контракт.

Учора ворожий безпілотник обірвав життя Воїна і Борця.

Вічна слава!

21 сентября в 10:00 пройдет пресс-конференция с декларацией независимости Чувашии - Волжской Булгарии и запуском блокчейн гражданства

Онлайн трансляция будет на нашем ютубе

Спикеры:
Илмар Янкас (Родион Евдокимов), дипломатический представитель

Олександр Ясенчук, почетный консул в Украине

Орешников Мишши, омбудсмен, разработчик блокчейн гражданства

Евгений Вольнов, Ассоциация Третейских Судов

Chaciev Zeudi, председатель оргкомитета Общенационального Конгресса Чеченцев

Ибрагим Яганов, Своболная Черкесия, Кавказский Союз

Епископ Белорусской Автокефальной Православной церкви Святослав ( Логін), протоієрей Яўген Орда, прадставник "Білоруської спільноти України", війсковий капелан

Володимир Бойко, Сіверський інститут регіональних досліджень

Савмел Мовсесян, представник Вірменської громади Чернігівської області

Олег Шпак, депутат Чернігівської обласної ради

Ірина Соломаха, депутатка Чернігівської міської ради

«Наш ворог — то є ворог історичний: Росія. Вона все в нас забрала. І якщо ми цього не усвідомимо, не організуємося і не дамо відсіч, чуда не буде…»

20 вересня 1991 року, через місяць після проголошення Незалежності України, відійшов у вічність Зеновій Красівський.

Останній Крайовий провідник ОУН(р) в окупованій Україні, поет, літератор, багаторазовий політв’язень радянських тюрем і таборів. У неволі він провів 26 років.

Красівський був ініціатором створення політичного об’єднання «Державна самостійність України», засновником журналу «Українські проблеми», секретарем УГС. Брав активну участь у відновленні УГКЦ та сприяв відродженню монастиря в Гошеві на Івано-Франківщині.

У «Владімірському централі» він написав збірку «Невольницькі плачі», вперше видану 1984 року в Лондоні.

Його життя — приклад незламності, вірності Ідеї та боротьби за Самостійну Українську Державу.

Пам’ятаємо. Продовжуємо боротьбу.

🇺🇦 Згадаємо.

19 вересня 1962 року народився Олександр Іванович Музичко, більш відомий як «Сашко Білий» — український націоналіст, активіст і громадський діяч.

У 1990-х роках він був одним із активних учасників УНА-УНСО, воював у Чечні на боці Ічкерії проти російських окупантів.

Повернувшись в Україну, продовжив боротьбу за її свободу та права українців. Під час Революції Гідності став одним із керівників «Правого сектору» на Рівненщині.

20 березня 2014 року його життя трагічно обірвалося. Сашко Білий загинув, залишившись до останнього вірним своїм переконанням.

Сьогодні ми згадуємо його земний шлях і віддаємо шану людині, яка не боялася діяти та боротися за Україну.

🕯️ Пам’ятаємо.
🇺🇦 Україна понад усе!

Згадаємо.

12 років тому Україна втратила юного Героя — Георгія Тороповського.

Під час Революції Гідності Георгій став активним учасником подій. А згодом, приховавши свій справжній вік, у 17 років вирушив добровольцем на фронт у складі ДУК «Правий сектор». Згодом воював у 40-му батальйоні територіальної оборони «Кривбас», у розвідувально-диверсійному підрозділі.

Він пройшов найважчі бої. Під Савур-Могилою врятував життя побратимів, пережив Іловайськ.

17 вересня 2014 року Георгія вбили. Він їхав потягом із Києва до Дніпра. У тамбурі на нього напали, а його тіло згодом знайшли на колії. Георгію було лише 18 років. Єдиний син у матері.

Вбивців досі не знайдено. Тоді ж на проросійських ресурсах відкрито поширювали погрози та обіцяли винагороду за його голову.

Посмертно Георгій нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та іншими відзнаками. Його ім’ям названі вулиці у Києві та Борисполі.

Пам’ятаємо. Не пробачимо. Не забудемо.

Вічна пам’ять юному Герою, який віддав життя за Україну. 🕯️🇺🇦

Згадаємо.

Сьогодні, 17 вересня, мало б виповнитися 20 років нашому побратиму Олександру Самойловичу — «Віндіру».

Але 4 квітня 2025 року він віддав найдорожче — своє життя за Україну та нашу свободу.

🕯️ Згадаємо земний шлях Олександра.

Олександр народився 17 вересня 2006 року у Славуті на Хмельниччині. З дитинства займався тайським боксом і футболом.

У 16 років долучився до Правої Молоді. Був активним учасником руху, а вже за рік очолив київський осередок.

«Віндір» навчав інших, проводив тренування з тайського боксу, був інструктором із тактики.

🪖 17 вересня 2024 року Олександру виповнилося 18. А вже 25 жовтня він підписав контракт і став сапером-розвідником 1 ОШБ ім. Дмитра Коцюбайла.

Він цікавився історією України, особливо Холодним Яром, захоплювався скандинавською міфологією, любив гори, спорт і поезію. Сам писав вірші та багато читав.

🛡️ Поки пам’ятаємо — Герої живуть.

20 вересня у Києві відбудеться вишкіл імені «Віндіра».

Честь побратиму! 🇺🇦

Яке панування нам потрібно? Панування не будь-яке, не для купки людей і не на кілька років, а панування на століття для усієї нашої нації! ⚔️

Теперішні часи – це звичайна війна, це – перелом на довгий відрізок часу. Теперішні часи – це проба для всіх народів, а одночасно – це остаточна проба для української нації, що від чверті століття знаходиться у постійному землетрусі. Одночасно, коли іншим народам землетрус цієї війни принесе упадок, в цьому ми бачимо українську силу і єдність.

Не можемо бути малими! Пора покінчити латанину подертих понять! Реальне життя випередило і пережене іще більше всі наявні досі українські політичні концепції. Пам'ятаймо, що першим наказом об'єднаної й очищеної нації – не допустити знищення її невдалою закордонною політикою.

Чого домагаємось у новій закордонній політиці? – Малопродуктивним є питання про визволення України як найвищої мети. Чи те визволення в майбутньому має бути змістом української закордонної політики? Чи про це мають думати тільки бійці за Україну і бачити в цьому мету своєї боротьби? Це варте невольників-муринів! Там такий зміст їхньої політики цілком зрозумілий, але він принижує націю, що дала світові таку імперію, як Русь! Таких політиків, як Ярослав Мудрий, Осмомисл, Богдан Хмельницький. Чи це дійсно зміст та найвища мета, коли кусень території колишньої Росії буде відокремлений і триватиме менш чи більш щасливо деякий час над Чорним морем? 🇺🇦

Зміст української державності не жебрацький, не випрошування собі кусня землі в колишньої Росії. Наш зміст великий, що існує від тисячоліть!

Юрій Липа

33-ті вшанування Героїв у Холодному Яру 3–4 жовтня 2026 року.

Цьогоріч на Пантеоні Героїв планують встановити ще 8 горельєфів. Серед них — четверо наших побратимів, бійців ДУК «Правий сектор»:

🔻 Максим Кривцов «Далі» — поет, доброволець 5-го батальйону ДУК ПС, кулеметник ССО, Герой України (посмертно).

🔻 Валерій Кіндзерський «Інженер» — боєць ДУК ПС, командир взводу 93-ї ОМБр «Холодний Яр», лицар орденів «За мужність».

🔻 Володимир Кімлик «Вагнер» — начальник управління контррозвідки ДУК ПС, воїн, який пройшов бої на Донбасі та загинув, захищаючи Київщину.

🔻 Олександр Воробйов «Птах» — доброволець ДУК ПС, командир, ветеран Афганістану, засновник військово-патріотичного клубу «Воля Холодного Яру».

Пам’ять про Героїв — це наш обов’язок і наша відповідальність.

Триває збір коштів на встановлення горельєфів. Закликаємо долучитися до цієї справи.

Призначення платежу: благодійний внесок.

Реквізити:
Історичний клуб «Холодний Яр»
IBAN: UA983052990000026008005024514
ЄДРПОУ: 41265356
ПриватБанк.

Слава Нації, любі друзі!

У зв’язку з російськими хакерськими атаками на наш попередній канал, інформаційна команда оперативно ухвалила рішення про створення нового Telegram-каналу, де ми ще активніше публікуватимемо останні новини про політику, діяльність нашої організації та війну.

⚔️ Попри всі зусилля ворога, ми тримаємося разом і продовжуємо рухатися вперед до побудови Української Соборної Самостійної Держави.

❤️ Воля і національне буття, за які сьогодні віддають свої життя найкращі сини та доньки України, є недоторканними. І якщо вкотре хтось наважиться осквернити честь і славу нашої Нації, поплатиться за це.

Підписуйтеся на наші сторінки, щоб першими дізнаватися про всі новини!

📹 ТікТок | ❤️ Instagram | 🤎Threads

📢"КАКАЯ РАЗНІЦА НА КАКОМ ЯЗИКЄ ГАВАРІТЬ"

Листівка Організації Українських Націоналістів із закликом запобігати русифікації України, 1948 р.

✔️Цікаво, що тоді українські націоналісти дуже гарно розуміли наслідки русифікації. А сучасні українці чомусь не хочуть розуміти важливості мови в існуванні нації.

"Какая разніца на каком язикє гаваріть" - така позиція привела до агресії РФ, формування терористичних угрупувань ЛНР і ДНР, окупації Криму, і до того ганебного економічного стану, що зараз в Україні. Адже завдання російської п'ятої колони, за яку так жваво голосують малороси - це недопущення процвітання України і нав'язування залежності від РФ.

#Правий_сектор #правийсектор #ОУН

🇺🇦 СТАЛЕВИЙ ЩИТ УКРАЇНИ!

Сьогодні вшановуємо українських танкістів — воїнів, які несуть на собі міць і незламність наших танкових військ.

Танк — це не лише сталь і вогнева міць. За кожною машиною стоять мужність, витримка та майстерність українського воїна. У найзапекліших боях танкісти стають щитом і мечем, знищують ворога та прокладають шлях до Перемоги.

Їхня відвага й жертовність — приклад для наступних поколінь і вагомий внесок у нашу свободу.

Честь і слава українським танкістам!

🇺🇦 Україна понад усе!