У сьогоднішній війні лише окремим випадає доля пережити екзистенційний досвід персональної зустрічі з ворогом, а необхідності розуміння зброї, як продовження власного буття для воїна, приділяється мало уваги у мейнстрімному військовому порядку денному. Відповідно, акцент зміщується на утилітарні навички солдата, а духовний напрям його підготовки заміщується морально-громадянською мотивацією. Однак у класичну добу такий вимір сприйняття збройного протистояння займав центральне місце у наявних на той час системах збройної етики: лицарському кодексі, бусідо та найбільш систематизованій з них — іспанській дестрезі. Поєднавши християнську філософію, наукові принципи та військовий досвід майстрів своєї епохи, дестреза пропонує високий естетичний ідеал для воїна незалежно від історичної доби, в якій йому довелося взяти до рук зброю.

Читайте про філософію дестрези:
https://plomin.org/la-destreza/