Мелитіанський розкол крізь призму «Веронських документів»

Стаття написана у тісній співпраці з проектом «@hristian_comunna»

«Веронські документи» — це не єдиний документ, а збірка листів диякона (згодом єпископа) Олександрійського Афанасія до інших священників. Якщо Єпіфаній Кіпрський описував розкол крізь призму співчуття до «Церкви мучеників», то Афанасій, будучи противником Мелетія, викладав своє бачення (хоча міг іноді лжесвідчити). За документами, Мелетій прибув до Олександрії з пресвітерами Арієм та Ісидором. Він зміщував ув'язнених священників Петра, призначаючи на їхнє місце своїх послідовників. Петро з темниці закликав єпископів не мати з Мелетієм справ. У 306 р. Олександрійський помісний собор визнав дії Мелетія незаконними та звинуватив його в ідолопоклонстві, після чого Мелетія було низложено. Питання про «падших» християн було лише приводом для його хіротоній. Новий єпископ Олександр отримав від Мелетія список усіх висвячених ним священників по всьому Єгипту, що свідчило про посилення розколу. Нікейський собор (325 р.) своїм шостим правилом підтвердив: мелітіанські єпископи залишаються в сані, але не управляють провінціями (їх замінили кафоличні священники). Пізніше мелітіане звинуватили Афанасія перед імператором Константином у підпалі церков та вбивстві єпископа Арсенія (що виявилося неправдою). На Тирському соборі (335 р.) Афанасія засудили та відправили у заслання. «Веронські документи» розкривають більше подробиць, наближених до істини, ніж співчутливий до мелітіан Єпіфаній.

☦ БРАТСТВО ЄДИ‌НАГѠ Ѡ‌КА