Пройшло 5 років і я все думала, як би його записать, чим там пахло. Понятно тіки, шо по домєну Майдана у всіх проходе глибока ольфакторна борозда. Я потроху збираю з реплік великий текст, але якшо зібрати в маленький текст, вийде якось так:

[1] На Майдані пахло горілим і копченим, іноді так густо, шо я закурити не міг, наче вже і так куриш. Пахло усім горілим, шо може горіти: пластиком, шкірою, резиною, дровами, залізобетонними конструкціями. Перед тим, як горіти, воно пахло сирістю. Відсирілий одяг усюди і особливо як пахнуть варєжкі і носки, коли іх намочиш, запах такий, наче скулить побита псіна. Воно пахло сирістю і після того, як горіло, бо заливали водою. Іноді тліло довго, поки вже горіле не ставало морозним. [2] Ще запомнився смак і запах мила з чаю. Сначала хлєбнув, не учуяв запах перед цим (хотя була дубарь і нос не фуричив, як обично, напевно), а потом поняв шо там обичне мило. Ну тоді і запах дойшов. Так як условія були сурові, то чай я допив і пішов шукати точку понадьожнєй, але вкус і запах осталися в пам'яті. Вообщє багато запахів з кухні, хлібу і сала і глютоматної приправи і щє як лук питались піджарить типу шкварка, но бистро розачарувались, а воняло довго.
[3] Всі щє вспоминають запах цитрусового ароматизатору у Сушия, но дехто каже, шо він був прямолінійно лимонний. [4] Запах оцту бистро перекочував з їстивного до неїстивного як у тій ігрі з м’ячем. Казали шо можна так від газу захистись і обливали собі маски тим оцтом. Щє був запах якоїсь єбаної хуйні — мабуть, сильніший сльзоточивий газ — яка пахла оцтом, але ти це понімав постфактом, бо вона тупо перекривала дихання. Я от навчився газ разлічать, но не то шоб мені помогло. [5] У Михайлівському пахло операційною в церкві, але то так і було — бинтами пахло, всякими антисептиками, кров’ю і кадилом. Не забудь написать про лимони. [6] Коли були на больнічкє то ще ковдрами пахло сирими як в садіку. Шоб трупи пахли не помню, коли тягаєш трупи нічо не пахне, а потім просто блюєш.

[7] Отдєльний список це бензин, скипидар, ацетон, керосин, мазут, моторне масло і всьо шо заливали. На нашій точці більше було керосину, я ті перчатки досі держу в пакєтіку. Я куртку достаю раз в год зі шкафа, пахне Майданом. У мене щє ботінки остались, пахнуть шо не викину.
[8] Мені так легше не забуть, нюхаю і все понімаю. Ніколи не можна забуть, а пам’ять сука, понятно, то я нюхаю.