Украинский Обозреватель

Немного о прогностических способности лягушонка Пети. "24. 04. 2023 года Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Кирило Буданов у великому інтерв'ю для РБК-Україна розповів про наступ ЗС України, ситуацію в Бахмуті та Авдіївці, чому пригожин заговорив про закінчення війни, чи можливий у росії заколот проти путіна, на чому будуються його оптимістичні висновки щодо швидкого завершення війни, невдоволення російських еліт та чому росія поставила на паузу масовані ракетні обстріли.https://www.youtube.com/watch?v=EU9ivbRRBaA&t=14s

ми підходимо до знакової битви для новітньої історії України;

пропагандистська машина під час втрати Херсона максимально ефективно себе показала, висвітливши поразку буденною справою;

Крим — це частина території України, без повернення Криму ситуація не завершиться;

завершити цю війну можна виключно одним шляхом — це поверненням кордонів у будь-якій формі, але кордонів наших зразка 91-го року;

Україна ніколи не піде на те, щоби віддати якусь частину територій;

за грудень минулого року єдине, чого досягли росіяни — це просування в Соледарі та бойові дії в міській смузі всередині Бахмута;

Бахмут — єдине місце, де величезними втратами окупанти мають певний тактичний успіх;

росіяни повністю перейшли всюди в позиційну оборону;

станом на зараз жодних загроз з напрямку білорусі не існує;

у середньому в місяць в рф мобілізовують 20 тисяч осіб;

далеко не всі представники військово-політичного прошарку та бізнес-еліт рф виступали за це вторгнення: виступав виключно шойгу, герасимов виступав за. До останнього тримався бортников, він був проти, але через певні особисті мотиви за два тижні до початку він різко змінив свою думку;

план Б у них у росії завжди є. Будь-яку поразку вони покажуть як перемогу;

варіанти трансферу влади росіяни розглядали і вже понад рік розглядають, але не можуть ніяк до цього прийти;

окупанти мали намір окупувати всю Україну й мали для цього кілька варіантів відразу. Це операція з демонтажу державності;

медведчук працював для рф досить ефективно. Те, що він трохи більше ніж трохи собі залишав – це інше питання;

росія теж виробляє нові ракети. Вона їх акумулює для зриву нашої наступальної операції;

обсяги виробництва ракет у рф є недостатніми для проведення інтенсивних ракетних ударів;

обсяг ракет, який росіяни мали, менший, ніж обсяг наших зенітних засобів;

для адаптації свого військово-промислового комплексу до власних потреб окупанти використовують програму, яку називають «паралельний імпорт» — узаконену контрабанду;

станом на зараз Китай не передав жодного набою рф;

станом на зараз вже обміняно більш ніж 2200 людей (кількість, яку Україна звільнила з полону). Це безпрецедентний випадок у світовій історії;

ми в принципі наближаємося до формату обмінів «всіх на всіх».

Офис Президента на Банковой — нехорошая квартира. Особенно, после того, как там долгое время жил колдун, гей и чернокнижник — Андрей Ермак. Именно оттуда с помощью приворотов, разноцветных шнурков и могильной земли Ермак мог так долго управлять Президентом Зеленским. Однако, с уходом Ермака ситуация в квартире не стала лучше. К примеру, все ищут некоего Кирилла, "шефа", Кирилла Алексеевича, который на пленках НАБУ собирает левые деньги на судебные залоги, раздает зарплаты в конвертах и прибирает к рукам банки. Но найти таинственного Кирилла так никто и не может. Оккультистка Ермака Валя Черная утверждает, что все дело в том, что Кирилл Буданов — тоже маг, только водяной. А точнее — оборотень, типа русалки. Не даром у него так много фотографий в ластах. И привез з собой с "острова" на Банковую любимую жабу по имени "Петя". В честь Недзельского, наверное. И, на самом деле, реальный Кирилл Алексеевич сидит обычно в аквариуме и есть мотыль. А жаба Петя в его образе раздает деньги, зарабатывает деньги, а на все вопросы просто открывает широко рот. Такая вот мистика. Нехорошая квартира

Как «АВТОСТРАДА» экс-регионала Шкиля забронировала собственника сайта «КОММЕНТАРИИ» Гольдского
Главный дорожник нашей страны, собственники «АВТОСТРАДЫ» Максим Шкиль, в который раз подтверждает тот факт, что деньги и связи решают абсолютно все в нашем государстве, даже во время войны. Речь пойдет о собственнике сайта «КОММЕНТАРИИ» (Comments.ua) Викторе Гольдском и его взаимовыгодных отношениях со Шкилем. Данная история о «союзе двух сердец» началась относительно недавно. Тогда с сайта «КОММЕНТАРИИ» одномоментно исчезли все негативные материалы про собственника «АВТОСТРАДЫ», а Гольдский стал для Шкиля таким себе ручным и послушным мальчиком. А мальчик-то оказался призывного возраста, а значит, может быть в любой момент мобилизован в ряды ЗСУ.
Вот тут и произошла трансформация Гольдского. Легким движением руки Шкиля, Гольдский превращается из медийщика в очень ценного и квалифицированного работника дорожной отрасли нашей страны. Компания «АВТОСТРАДА» тупо забронировала его, сделав очень «важным» тыловым специалистом,  который  обслуживает  личные  интересы Шкиля, его бизнеса и окружения. Придворный тыловик Шкиля, так сказать.
Казалось бы, уже ничто не может помешать этому «союзу двух сердец». Покорный слуга Гольдский забронирован, в сети по Шкилю и «АВТОСТРАДЕ», которая подозрительно часто выигрывает все самые «вкусные» тендеры, относительно спокойно. Но нет, недолго счастье длилось. Вдруг откуда не возьмись, появились британские журналисты, которые опубликовали целое расследование по Шкилю, Гольдскому и незаконному бронированию последнего. Британцам стало интересно: работает ли владелец сайта «КОМЕННТАРИИ» Виктор Гольдский в «АВТОСТРАДЕ», получил ли он там бронирование, на какой должности состоит, и какую критически важную для строительства дорог функцию выполняет медийщик. Редакция британского издания направила официальные запросы Шкилю и его компании. Ответов на неудобные вопросы не последовало.
Статья была опубликована  на сайте  Oxford Weekly  29 июля текущего года. Понятно, что это издание — не британское, а украинское, просто на английском языке. Но, написанное в статье — правда. Но уже через два дня случилось настоящее чудо, статья дивным образом испарилась со страниц британского издания. Теперь при переходе  по ссылке  гордо светится надпись –  Page Not Found. В бизнесовых кругах и в высоких коридорах власти ни для кого не является секретом, что господин Шкиль является истинным умельцем финансовых предложений, от которых очень трудно отказаться. И все было бы у Шкиля и Гольдского прекрасно, если бы не технологический прогресс, который позволяет найти даже то, что казалось бы невозможно отыскать. Кстати, вот тут фраза «нет ничего невозможного», как нельзя кстати. Ну не смог гордый и самовлюбленный Максим Шкиль вынести на всеобщее обозрение их с Гольдским взаимоотношения и щедро оплатил таинственное исчезновение материала с крайне неудобными вопросами. Но, «рукописи не горят». Предлагаем  ознакомиться  с архивом, в котором  сохранилась  удаленная статья.

Александр Свищев — новая звезда на криминальном небосклоне. "Саша Седой", он же Александр Свищев, он же "Часовщик", так именно ремонт часов его первое и единственное образование — выбился в люди. Теперь он партнер не только "Пупса" Кривецкого, но и самого Томаша блять Фиалы, хозяина "Украинской правды", а также заводов и параходов. Свищев — типичный львовский рогуль, кормившийся с нелегальных. сигарет вместе с Козловским и с нелегального спирта с Михаилом Лабутиным. Кормился, кормился.. и вдруг поперло. Может быть, после того, как Александр Поклад начал торбить Лабутина? Александр Свищев принимал активное участие в схемах воровства в государственном предприятии «Укрспирт» и контрабанде этого самого спирта в Европу. Не сам, конечно, а в составе так называемой «львовской мафии», основным деятелям которой являлся и является небезызвестный спонсор «Свободы» Игорь Кривецкий-Пупс.

Кроме того, часть спирта уходила в оккупированный Крым, на заводы тогдашнего генерального директора «Укрспирта» Михаила Лабутина. Причастен ли к этому Александр Свищев – неизвестно, но известно, что его роль сводилась к контролю за «смотрящими» за Лабутиным, которые указывали последнему, сколько и куда направить продукции и как распределять похищенные деньги.

После того, как по факту хищений в «Укрспирте» открыли уголовное производство (№ 12014000000000444), выяснилось, что речь идет о минимум 250 миллионах гривен (в ценах 2014 года), похищенных с предприятия. Правда, в ходе следствия цифра возросла до миллиарда. Так же речь шла о попытке рейдерского захвата госпредприятия «Зирненский спиртовой завод». Результатом уголовного дела стало бегство Лабутина и обвинение его в хищении более одного миллиарда гривен. Дело потом как-то замялось, но Поклад подружился со Свищевым. В 2020 году Свищев ставит начальником Волынской таможни своего шестерящего по фамилии Висьтак. Вот что писали по этому поводу «Волынские новости»: «на одном из Telegram-каналов еще в конце февраля сообщалось о возможном назначении львовянина на Волынь. Отмечалось, что его кандидатуру лоббирует сигаретная мафия Львовщины. За Висьтаком, мол, стоит владелец Львовской табачной фабрики Григорий Козловский. А также совладелец фабрики Александр Свищев, бывший участник организованной преступной группы по кличке «Седой», он же – владелец строительной компании «Авалон Inc». Эти бизнесмены в свою очередь лоббировали назначения якобы через другого влиятельного львовского бизнесмена и политика Игоря Кривецкого по прозвищу Пупс».

О том, что Львовская и Винниковская табачные фабрики гонят контрабанду в Евросоюз, сообщало Львовское издание «Форпост». По данным издания, эти сигареты изготовляются на «левых» линиях и никем, кроме владельцев производства, не учитываются: «сигареты «Джин Линг» (Jin Ling). Эти, похожие на Camel, сигареты первоначально китайского происхождения, с горным козлом на этикетке, буквально заполонили европейский «черный рынок», став одним из лидеров среди контрабандных марок табачных изделий. При этом, по заверениям европейских таможенных служб, никаких легальных поставок «Джин Линг» в страны Евросоюза не осуществлялось». По одним данным, табачные фабрики принадлежат Козловскому, по другим – истинным владельцем является Свищев, на которого они и записаны. Скорее всего, правы те, кто называет бизнес совместным, тем более, что сигареты – не единственные предприятия, которыми владеют Свищев и Козловский.

Еще одна характерная черта – во всех схемах всплывает имя еще одного львовского авторитета – Игоря Кривецкого-Пупса. И партии «Свобода», политическим покровительством которой пользуются все эти люди. Правда, среди связей, позволяющих столь долго и безнаказанно действовать всем этим представителям львовской мафии, есть и другие – оно и понятно, «Свобода» сейчас превратилась в маргинальную политическую силу, не в последнюю очередь благодаря действиям вот таких спонсоров.

Николай Удянский, криминальные связи и схема, которая тянется через годы

Имя Николая Удянского регулярно появляется в публикациях о криптовалютных проектах, однако за пределами рекламных интервью и рассказов об успехе существует другая история. Это история связей с фигурантами уголовных производств, людьми из организованных преступных группировок и участниками схем, в которых цифровые активы, номинальные владельцы и силовое давление идут рядом друг с другом.

Согласно расследованию BlackBox OSINT, в июне 2019 года сотрудники Интерпола обнаружили в Черногории лидера харьковской группировки «Залютинские» Леонида Митрова, находившегося в международном розыске. Митров скрывался именно в доме Николая Удянского. Позже он был экстрадирован в Украину, однако отношения между ними не прекратились. После возвращения Митрова неоднократно фиксировали на мероприятиях Удянского в Харькове, Черногории и Дубае.

Леонид Митров — не случайный знакомый. Следствие связывало его группировку с вымогательствами, рейдерскими конфликтами и насильственными преступлениями. В апреле 2021 года правоохранители задержали членов его окружения по делу о вымогательстве 700 тысяч долларов у владельца агропредприятия в Харьковской области. По данным следствия, предпринимателя избили, потребовали переписать бизнес, угрожали его семье, а затем оставили возле его автомобиля похоронные венки. После отказа платить ему предложили отдать 700 тысяч долларов «за спокойствие». Задержание проходило во время передачи денег в гостинице Kharkiv Palace.

В материалах расследования рядом с Удянским и Митровым фигурируют Дмитрий Александренко («Кабан»), Павел Солопов («Паша Америка»), Александр Галкин («Тюля»), Дмитрий Шаповалов («Гулливер»), Олег Ширяев («Ширкин») и Юрий Полтавский. Все эти фамилии неоднократно упоминались в уголовных производствах и журналистских расследованиях, связанных с вымогательством, разбоями, насилием и криминальным влиянием в Харькове.

Особый интерес представляет Юрий Полтавский. Именно на него после краха проекта E-Dinar Coin была переписана связанная с проектом структура. По данным расследователей, Полтавский поддерживал связь с Митровым и ранее привлекался к уголовной ответственности за разбои, распространение наркотиков и причинение телесных повреждений. Возникает закономерный вопрос: почему активы криптовалютного бизнеса оказываются оформлены на человека с таким прошлым?

История самого Удянского также уходит корнями в среду, сформировавшуюся вокруг бывших участников МММ и производных от неё проектов. По данным участников рынка и профильных публикаций, цепочка выглядела следующим образом: Рубен Меджлумян — Evolution RA и ASFN — Игорь Ермаков и Алексей Муратов — Николай Удянский. Именно из этой среды вышли проекты E-Dinar Coin, ATBCoin, Exrates и десятки других криптовалютных инициатив, вокруг которых впоследствии возникали обвинения в манипуляциях, непрозрачной работе и потерях инвесторов.

Отдельное место в этой истории занимает Игорь Ермаков. В январе 2025 года он стал потерпевшим по делу о похищении на Бали. По данным индонезийской полиции, группа граждан россии похитила украинского предпринимателя, удерживала его несколько дней и под пытками заставила перевести криптоактивы на сумму более 214 тысяч долларов. Среди подозреваемых фигурировал российский боец ММА Хасан Асхабов.

Фамилия Асхабова важна по другой причине. В открытом доступе находятся совместные фотографии Николая Удянского с Асхабовым и представителями клуба «Ахмат», связанного с окружением Рамзана Кадырова. Впоследствии именно Асхабов оказался фигурантом громкого дела о похищении Ермакова на Бали.

Если собрать все эти эпизоды вместе, получается устойчивая картина. Вокруг Николая Удянского на протяжении многих лет появляются одни и те же фамилии: Леонид Митров, Юрий Полтавский, Дмитрий Александренко, Павел Солопов, Александр Галкин, Дмитрий Шаповалов, Олег Ширяев, Хасан Асхабов. Одни фигурируют в расследованиях о вымогательстве, другие — в делах о похищениях, третьи — в материалах об организованной преступности.

Невероятно, но факт....

Руслан Кравченко: финансовый арбитр системы, где уголовные дела превращаются в тарифную сетку

По информации источников в правоохранительной и юридической среде Киева, Руслан Андреевич Кравченко выстроил устойчивую неформальную вертикаль влияния, в которой ключевые процессуальные решения завязаны на финансовые договорённости, посредников и управляемые юридические структуры. Его называют человеком бывшего военного прокурора Анатолия Матиоса, а также указывают на тесную связку с Дмитрием Борзых — фигурой, через которую, по утверждениям, проходит значительная часть коммуникаций и финансовых потоков.

По информации источников, именно через Борзых Кравченко взаимодействует с адвокатскими объединениями, связанными с Фарынныком — бывшим начальником Главного следственного управления МВД времён Януковича. Эти структуры, как утверждается, не обеспечивают защиту в классическом понимании, а выступают посредниками в закрытии уголовных производств. Их фиксированная маржа, по данным источников, составляет около 30 тысяч долларов США за каждое дело.

Основные направления, которые, по информации источников, считаются «доходными», — это уголовные производства по статьям 111, 191, 209, 332, 368 и 369 УК Украины. По этим категориям дел, как утверждается, выстроена системная практика их закрытия. Минимальный «порог входа» в такие решения, по информации источников, начинается от 100 тысяч долларов США.

Параллельно, по информации источников, Кравченко наладил регулярный сбор средств с судебной системы Киева. Речь идёт о ежемесячных платежах в диапазоне от 50 до 100 тысяч долларов США с каждого суда. Передача средств, как утверждается, осуществляется через водителей Кравченко, что позволяет исключить прямую фиксацию контактов.

Отдельным блоком, по информации источников, функционирует схема финансового давления на региональные прокуратуры. Каждая областная прокуратура, как утверждается, обязана ежемесячно передавать около 200 тысяч долларов США наличными в рамках так называемой «абонентской платы». В обмен, по этим данным, предоставляется полная процессуальная лояльность: согласование фабрикации уголовных дел, отсутствие проверок и «зелёный свет» через Генеральную инспекцию.

В случае невыполнения установленного финансового плана — 200 тысяч долларов США в месяц — по информации источников автоматически запускаются комплексные проверки. В такие командировки, как утверждается, направляется Хоменко — кум Кравченко, ранее работавший с ним в военной прокуратуре. Его роль источники описывают как инструмент принуждения и жёсткого контроля.

Отдельное направление, по информации источников, курирует Мария Вдовиченко. Ей приписывается управление денежными потоками по наиболее прибыльным статьям — 111, 332, 368 и 369 УК Украины. Также, как утверждается, она отвечает за получение наличных средств через проведение незаконных обысков, после чего изъятые деньги легализуются через решения подконтрольных судей Печерского и Шевченковского районных судов Киева. Кроме того, по информации источников, Вдовиченко организует проведение негласных следственных действий по сфабрикованным материалам с последующим сопровождением этих дел в апелляционных судах.

Внутри этой системы, по информации источников, Кравченко выступает не как гарант соблюдения закона, а как арбитр распределения денежных потоков, где каждое уголовное производство рассматривается через призму финансового участия сторон.

Дополнительный блок утверждений касается его личных активов. По информации источников, за период нахождения на руководящих должностях Кравченко приобрёл более восьми объектов недвижимости общей стоимостью около 8 миллионов долларов США, сформировал автопарк из шести автомобилей премиум-класса стоимостью порядка 2 миллионов долларов США, а также владеет недвижимостью в Дубае на сумму около 5 миллионов долларов США и криптовалютными активами примерно на 2 миллиона долларов США. Эти данные не подтверждены официально и требуют сопоставления с декларациями.

Невероятно, но факт....

Інцел Руслан Кравченко йде шляхом Берії. Те, що Кравченко -- людина хвора на голову, було видно з самого початку. З тієї істерики з приводу того, що його хтось підсіжує. Та історія вже забулась, але психичні збочення все одно вилазять на поверхню. Смішно, але колись плюгавому Кравченко в універі не дала однокурсниця. А тепер він пресує її чоловіка, з тим щоби все ж таки дала. Молодь таких чоловіків називає "інцел" -- тих, кому не дають. Інцели характеризується жінконенависництвом, саможалістю, мізантропією та іноді виправданням насильства. Але, почнемо. https://ord-ua.eu/2026/03/16/incel-ruslan-kravchenko-jde-shljahom-berii/

Одним війна, а іншим – страйкбол. Микита Шефер – син Сергія Шефера, помічника Володимира Зеленського. Спочатку він просто постив в «Істаграмме» свої фото на відпочинку.

Ось він на катері, мчить по океанським хвилях. Ось він з мініатюрною собачкою на променаді в одній з європейських столиць. А ось він показує висунутий розфарбований язик своїм співвітчизникам. Всі ці фото Микита зробив в ті дні, коли ЗСУ стікали кров’ю в боях з путінськими ордами під Работино і П’ятихатками, коли щодня гинули сотні солдатів і офіцерів, а тисячі ставали інвалідами.

Не знаю, що надихнуло Шефера на наступний крок своїм цинізмом і безпринципністю. У той час, як його однолітки віддавали свої життя на фронті, Микита з друзями влаштували турнір з … страйкболу. Так-так, ви не помилилися.

У ті самі дні, коли воїни ЗСУ стікали кров’ю, Шефер і його багатенькі дружки влаштували собі іграшкову «війну»: одягалися в армійський камуфляж і весело розстріляли один одного різнокольоровими кульками. На завершення вони провели фотосесію на якій, посміхаючись, позували, імітуючи фронтові фотографії реальних бійців ЗСУ.

Отак. Одні вмирають, а інші сміються над ними. Помирають прості роботяги, а сміються представники еліти. Вони не бояться фронту, бо точно знають, що вони там ніколи не опиняться.

Ні, це не Європа. Це кастове суспільство, в якому ролі строго розподілені: низи – для роботи, мобілізації і загибелі на війні, еліти – для яхт, вілл, дорогих наркотиків та інших розваг. Все зрозуміло і передбачувано. Але хіба за це билися люди на Майдані?

Покушение на Алексеева. Мутная история

ФСБ в рекордные сроки «раскрыло» покушение на генерал-лейтенанта Алексеева. Выцепили двух старичков, которые, якобы за 30 тысяч долларов рискнули пойти на пожизненное. Убедительно. Приплели еще и поляков, которые якобы одного из них вербовали. Где поляки, а где москва? Но в целях нагнетания – сойдет. Надо ж доказывать, что русских бьют не украинцы, а «весь Запад».
Алексеев – редкостный урод. Уроженец Виннитчины ответственнен не только за деятельность разнообразных ЧВК, в том числе и «Вагнера», но и за пытки «азовцев» после сдачи в плен в Мариуполе. Ответственен и за смерть нашего друга Игоря Походзилло, которого этот подонок уморил в российской тюрьме, пытаясь вести «оперативные игры». В общем, жаль, если выживет. Если, конечно, покушение вообще имело место быть.
Украине покушение на Алексеева во время переговоров было не нужно от слова совсем. России же, чтобы показать Трампу «упоротость хохлов» – очень даже вовремя. Так что, покушения могло и не быть вовсе. И Алексеев просто ушел в отпуск.
Однако, возможно, что на Алексеева покушались, но не СБУ. Дело в том, что Алексеев и его шурин Валентин Крыжановский (экс-сотрудник СБУ, предатель) сейчас оседлали весьма денежную тему – производство беспилотников в рамках деятельности ЧВК «Редут». Парадокс, бывший сотрудник СБУ сейчас занимается производством дронов, которые уничтожают его Родину, его бывших соседей. Беспилотники – товар весьма выгодный. Потому что расходный. Покупаешь китайские комплектующие, мастеришь дерьмо за пару тысяч долларов, а продаешь в войска за 10. Профит. Понятно, что на этой теме сидит не только «Редут». К примеру, «Аэро-хит» Константина Басюка тоже получает финансирование из бюджета. И хотел бы получать еще больше. «КБ-Микроб» и «Площадь» тоже сосут из бюджета и хотели бы больше, как и их хозяева из ФСБ. А грушные разводилы-коммерсы хороший бизнес своим китайским дерьмом только портят.
Так что, заинтересованных в смерти Алексеева и в РФ предостаточно. Но мы, в любом случае, аплодируем.

👜👜👜📀➕Так он воно че квітків на потяги до Європи немає. Тетя Мері одноосібно займає ціле купе👜👜👜📀➕ щасливої дороги. Чекаємо вас на Сумщині. Радимо заглянути в укриття та захісни споруди, які понабудувала ВАША влада на Сумщині на чолі з горе-хенералом Артюхом з Вінниці. 👜👜👜📀➕ Може захочете дисертацію написати і захистити на тему «треба пиздить, а чо ні…». В нас можно захиститеся у любому виші- спитайте у вашого однопартійця АНАЛьченка. До голови облради від ЗЕлених - Романька зайдіть попитайте, чи не важко з Пятью (!!!) заступниками йому працювати. Допоможіть цьому інваліду і додому плацкартою вдовж російського кордону. 👜👜👜📀➕ Так- так - і фото головне викладайте, щоб ми не забули хто тут з вас у темі, а хто в долі👜👜👜📀➕ Чекаемо👜👜👜📀➕

👜👜👜📀➕ Ходять слухи, що США (в особі Трампа і не більше) дадуть Україні гарантії безпеки лише після того, як МИ - Українці відмовимося від Донбасу і Криму👜👜👜📀➕ Чесно кажучи якщо це є правдою хоча на 10 відсотків, відповідь повинна бути миттєвою - «Доні, йди на х&й». Ну, по-перше: за кой х&й полягли наші герої за ці 11 років? По-друге: і Крим, і Донбас, і Сумщина, і Харков з Миколаївом і Запоріжжям - це Україна! По-третє, знаємо ми ваші гарантії без гарантій (читали Будапешській Меморандум). І на сам кінець - ми будемо боротися і поборемо!🇺🇦 Не дивлячись навіть на ту корупцію, що клеїться серед можновладців і профонаціі Кабміну. «Політичний туризм» за різного роду «Планами», то є окрема розмова взагалі .👜👜👜📀➕ Слава Україні 🇺🇦 👜👜👜📀➕ Гуртуємось - Перемога за правдою, а правда на нашій стороні - на стороні України і українців👜👜👜📀➕

👜👜👜📀➕❤️Підходьте ближче… - Бандерлоги❤️ 👜👜👜📀➕

Сумський воєнком пʼяним керував автомобілем
Начальник Сумського ТЦК та СП підполковник Андрій Сезько, за наявною інформацією, у грудні 2025 року попався патрульним з ознаками алкогольного сп’яніння за кермом. І — о диво — поліція не «закрила очі», а оформила ст. 130 КУпАП, повідомляє Sumy Inside.
Не домовився? Не встиг? Чи просто не того дня був «дах»?
Тепер — суд 14.01.2026 у Зарічному районному суді м. Суми о 9:00, і класичне питання: закон для всіх чи лише для тих, кого зупиняють без посвідчення начальника?
Поки одних ганяють за повістками — інші катаються п’яними і сподіваються “порішати”.

І оце найточніший рентген зустрічі: країні, яку хочуть знищити, продають безпеку як строкову підписку, а не як незворотний статус.
Це не мир.
Це відкладена війна з таймером.

Друге — Донбас.
Тут пастка відкрита й цинічна. Росія вимагає повного виведення українських військ з усієї території Донбасу в обмін на «мир» — тобто вимагає віддати те, що вона не змогла взяти. Україна, відбиваючись, намагається запропонувати «компроміс» у вигляді демілітаризованої «вільної економічної зони», де нібито мають відійти обидві сторони, без офіційного визнання втрати неокупованих міст. Але давай називати речі своїми іменами: це не компроміс, це спроба уникнути слова «здача» там, де механіка вже задається Москвою. Як тільки території перетворюються на «колючі питання», війна перестає бути злочином і стає бухгалтерією. А в бухгалтерії агресор завжди забирає «прибуток», жертва — «оптимізує збитки».

Третє — Запорізька АЕС.
Захоплений силою стратегічний об’єкт, який мав би бути символом окупації і злочину, в цьому треку перетворюється на «питання управління та розподілу електроенергії». Це не дрібниця. Це технологія легалізації: окупацію переписують у «спільні механізми», а потім звикають до того, що агресор адмініструє те, що вкрав. Так створюють норму з грабунку.

Тепер — найогидніший фрагмент зустрічі, який став моральним діагнозом. Трамп публічно озвучив кремлівський ребрендинг Путіна: мовляв, Путін «хоче бачити Україну успішною», готовий «допомагати відбудові», постачати «дешеву енергію» — і так, це «звучить трохи дивно». Це не «дивно».
Це злочинне перевертання реальності, де підпалювача продають як пожежника.
Це і є пастка, про яку говориться: геноцид намагаються «закрити» швидкими домовленостями, щоб повернутися до бізнесу з агресором і паралельно грати в геополітичну ілюзію «перетягнемо Росію від Китаю». Проблема лише в одному: Росію не перетягнуть. Росія перетягне. Вона візьме паузу, частково зламає ізоляцію, відновить ресурс і повернеться. Бо її мета — не «компроміс». Її мета — контроль над майбутнім України. І цей факт неможливо заклеїти словами.
👜👜👜📀➕ Гуртуємося. Ми переможемо полюбє. Не звертаємо уваги на невдалі кроки по зміненому лекарацій і переодягань/перевзувань горе-комедіантів. Нам своє робити. 👜👜👜📀➕ Україна переможе! 🇺🇦👜👜👜📀➕

👜👜👜📀➕Знаєте, що найбільше дратує в усіх цих безкінечних переговорних потужних, надпотужних, переможних і над переможних планах, платформах тощо?

Те, що непомітно, але вже давно, відбулося урівнювання агресора і жертви.

США, а за ними і деякі країни Європи, роблять вигляд, ніби це два сусіди поцапались за нічійний будинок і тепер цю прикрість треба виправити.

Це може бути тактично вдалий хід, але стратегічно програшна позиція, адже вона деконструює всю існуючу систему міжнародних відносин, коли агресор не те що не покараний, а навіть заохочений.
👜👜👜📀➕
Ми вважаємо ви помітили, як з кожним разом все більше тиснуть не на Росію, а на Україну, ніби це ми агресори, ніби це нас треба змушувати до миру.

Вже давно ніхто не згадує ні про міжнародне право чи юридичну легітимність, такі дивні слова, як справедливість чи мораль вже давно не звучать.
👜👜👜📀➕
Кордони 1991 року і міжнарожний трибунал для Путіна звучать як невдалий жарт.

Європа прийняла силу Росії.
Точніше не так.
Європа прийняла свою слабкість, свою безяйцевість.
👜👜👜📀➕
Це не Росія сильна, це слабкий той світ, який ми звикли називати європейським і цивілізовним.
👜👜👜📀➕
Не Росія, а Україна стала головним порушником спокою в 2025 році, ніби це ми винні в тому, що захищаємось з останніх сил, і саме це є вироком всім цим ООН, НАТО, ОБСЄ та іншим МАГАТЕ, і всяке там ХУЄТЕ…
👜👜👜📀➕
Здається, ми - єдині дорослі у цьому світі, які змогли сказати, що Король голий, як у тій казці Андерсена.

Яким би і коли би не був майбутній мир - він вже буде програшним для світу, бо він вже урівняв агресора і жертву.

Це головний висновок всіх цих безкінечних горе-переговорів, які ні до чого не ведуть.
👜👜👜📀➕

29 грудня 2025 року у Флориді Україна ще не підписала капітуляцію. Але саме цього дня стало зрозуміло, що капітуляцію нам намагаються оформити. Не як акт здачі під білим прапором, а як пакетну «угоду», підписану в правильній локації, правильним тоном і з правильними словами про «прогрес».

Мар-а-Лаго — не дипломатичний майданчик. Це приватна сцена власника. І коли президент країни, яка 11 рік б’ється з імперією, приходить «домовлятися» в приватну резиденцію американського президента, який мислить війною як бізнес-кейс, — це не «саміт».
Це кастинг.
Це співбесіда.
Це момент, коли Україну перестають сприймати як суб’єкта, а починають сприймати як змінну у чужій бухгалтерії.
.
Найбрудніша правда в тому, що зміст зустрічі в Мар-а-Лаго визначився не там. Він визначився до неї — у двогодинному дзвінку Трампа з Путіним. Це ключ. Бо коли спершу узгоджують рамку з агресором, а потім цю рамку показують жертві, — це не медіація, це продаж.
Не «мир», а меню: ось умови, за яких Кремль готовий зробити паузу у геноциді; обирайте, який соус вам більше пасує. Саме тому на виході з Мар-а-Лаго ми почули не конкретні рішення, а обгортку: «дуже близько», «можливо, дуже близько», «95% шляху», «кілька колючих питань».
Це мова шоу.
Мова брокера.
Мова людини, яка хоче продати процес як результат, бо результат — болючий і токсичний.
👜👜👜📀➕
Трамп у цій історії — не медіатор.
Він — брокер угод, який плутає мир зі швидким закриттям проблеми.
Йому не потрібна поразка агресора — йому потрібен заголовок «я зупинив війну».
Йому не потрібна справедливість — йому потрібна угода, яку можна показати електорату як трофей. І тому Москва його обожнює: бо Кремль роками мріяв про Захід, який сприймає війну як «конфлікт інтересів», а не як злочин.
У такій логіці Путін не злочинець — він партнер по торгу.
Буча не підстава для трибуналу — вона «трагічний контекст».
Маріуполь не вирок — він «складний епізод».
А Україна, якщо не погоджується, автоматично стає «стороною, яка не хоче миру».
.
Далі — конкретика.
Перше, що реально лежить на столі, — «гарантії безпеки». Публічно це продають як «прорив» і «майже готово». Але суть гарантій у цифрі: горизонт, який нам пропонують як базу, — 15 років. Зеленський, щоб не виглядати тим, хто підписує собі вирок на майбутнє, просить 30–50.

👜👜👜📀➕З новим роком, з новим щастям Сумщина👜👜👜📀➕ Всім здоровʼя, розуму! Розуму і здоровʼя. Ми 👜👜👜📀➕ залишаємось поряд з вами 24/7. Стисло наше бачення ситуації 👇👇👇👇👜👜👜📀➕ Ви знаєте, що ми ні заганжовані двіжами Кабміном, які обмінюються стульями і кабінетами між собою, а тверезо оцінюємо ситуацію і ділимося думками з Вами - наші земляки - вельмишановні мешканці багатостраждалоі Сумщини 👜👜👜📀➕ і так, погнали….👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇