Слово священника Станіслава Шаповалова виголошене за Божественною Літургією в День памʼяті жертв Голодоморів
23 листопада 2024

(Лк.9:37-43; Мф.25:31-46)

Ще тут на землі людина визначає свою посмертну долю. Це ми можемо бачити з другого євангельського уривку, який щойно був прочитаний.

У першому ж Євангельському тексті апостол Лука оповідає нам про зцілення біснуватого. Яким чином проявлялася його одержимість? Євангеліст говорить нам, що біснуватого юнака «хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його» (Лк.9:39). Ми бачимо, що в даному випадку одержимість бісами проявляється у вигляді певної хвороби, можливо епілепсії. Звичайно, ми не можемо говорити про те, що будь-який прояв такого чи іншого захворювання є проявом дії нечистих духів. Часто, зокрема у наш час, ознакою такої одержимості можуть служити вчинки та справи людей.

Сьогодні ми вшановуємо памʼять усіх невинновбитих та замучених голодом у роки лихоліть. Штучне створення масового голоду, що спричинив смерті мільйонів невинних людей, неможливо назвати нічим іншим, як діями сатани та служінням йому.

Цього дня ми підносимо свої особливі молитви за загиблих від голодного терору.

Повернувшись до другого уривку з Євангелія від Матфея ми чуємо настанову про те, що необхідно бачити Христа у кожній людині.
Нагодувати голодного, напоїти спраглого, прийняти подорожнього, зодягнути нагого, відвідати увʼязненого та недужого — це християнські та загальнолюдські моральні чесноти, які, певне, кожному закладаються із самого дитинства; чинячи так із людьми — воістину те ж саме ми робимо й Богові.
А що ж інші, ті хто просто пройшов повз людське нещастя? Христос з усією суворістю відповідає їм: «Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.» (Мф.25:41-41)

Тобто, якщо залишаючись байдужими до чужої біди ми відкидаємо себе від Господа й тим самим обираємо для себе жахливу участь у вічності, яка ж буде доля тих, хто навмисне позбавляв і позбавляє життя мільйони людей?…

Дорогі брати та сестри. Тож не будемо проходити повз чужу біду та нещастя, аби трагічні події минулого більше ніколи не повторювалися. Також не будемо забувати постійно дякувати Богові. Дякувати Йому за насущний хліб, що є у нас. Будемо вдячні Йому і за Хліб Небесний, який Він подає нам у Євхаристії. Будемо дякувати Йому й за те, що зараз можемо зібратися у цьому храмі й піднести свої молитви.

Амінь.