Електрика проти бензину: в Україні представили два НРК із запасом ходу до 150 км

Українські виробники одночасно представили два колісні наземні роботизовані комплекси, розраховані на логістику та евакуацію з небезпечних ділянок. Обидва мають заявлений запас ходу до 150 км, однак побудовані за принципово різними концепціями.

«Фродо» від Frontline Robotics є електричною шестиколісною платформою власної розробки. «Мангуст 4×4» компанії «Дрон Солюшенс» створений на базі серійного повнопривідного квадроцикла з бензиновим двигуном.

«Фродо»: модульна електрична платформа

Шестиколісний «Фродо» призначений для доставки боєкомплекту та спорядження, евакуації поранених, буксирування вантажів і встановлення бойових модулів.

Його заявлені характеристики:

• максимальна швидкість — 40 км/год;
• швидкість із навантаженням — до 30 км/год;
• запас ходу — до 150 км асфальтом або до 90 км пересіченою місцевістю;
• рекомендоване навантаження — 200 кг, максимальне — 400 кг;
• маса платформи — 404 кг;
• регульований кліренс — від 170 до 330 мм;
• шість незалежних електродвигунів;
• незалежна адаптивна підвіска 6×6;
• безповітряні колеса.

Платформа має два швидкознімні акумулятори. За інформацією виробника, одна людина може замінити їх приблизно за дві хвилини. Комплекс здатний продовжувати рух на одному акумуляторі, а також після втрати окремих коліс.

Передбачені акумулятори LiFePO4 або Li-Ion. Для керування заявлені Starlink та ELRS із можливістю підключення LTE, Silvus і TBS.

Окрема особливість «Фродо» — реверсивний рух з однаковою швидкістю вперед і назад. Це може скорочувати час перебування платформи на небезпечній ділянці: після доставки вантажу НРК не потрібно розвертати.

Бойова версія може оснащуватися туреллю «Буря» під великокаліберний кулемет Browning M2 або 40-мм автоматичний гранатомет Mk 19. Залежно від комплектації встановлюються дві денно-нічні камери та два тепловізори.

Виробник повідомляє, що «Фродо» кодифікований і допущений до експлуатації. Водночас окремого повідомлення Міноборони саме про цей комплекс у відкритому доступі не оприлюднено.

«Мангуст 4×4»: ставка на швидкість і простоту заправлення

«Мангуст» створений на базі серійного квадроцикла Bashan Explorer 330 MAX EFI 4×4. Платформу позбавили місця водія та пристосували для дистанційного керування, перевезення вантажів і евакуації.

Комплекс отримав бензиновий двигун об’ємом 287,2 куб. см і потужністю 24,5 к. с., автоматичну трансмісію з пониженою передачею, карданний привід та незалежну передню і задню підвіску.

Актуальна технічна картка виробника містить такі характеристики:

• максимальна швидкість — до 60 км/год;
• запас ходу — до 150 км;
• вантажопідйомність — до 200 кг;
• повний привід 4×4;
• подолання підйому до 35°;
• дистанційне керування через Starlink;
• заявлена працездатність за температури до –25 °C;
• час заправлення — близько двох хвилин.

На сайті виробника є розбіжність: у загальному описі зазначена вантажопідйомність до 300 кг, а в таблиці технічних характеристик — до 200 кг. Тому коректніше використовувати обережне формулювання «200–300 кг залежно від конфігурації» до появи уточнених даних.

Перевага бензинової схеми — можливість швидко поповнити запас пального без зарядної станції та тривалого очікування. Це може бути важливим під час віддалених логістичних місій або за низьких температур.

Водночас двигун внутрішнього згоряння створює більше шуму й тепла, потребує пального та технічного обслуговування. Це потенційно робить платформу помітнішою порівняно з електричним НРК.

На сайті «Мангуст» пропонують за 730 тисяч гривень. Інформації про його кодифікацію, серійні закупівлі або підтверджене бойове застосування поки немає.

Дві різні відповіді на одну проблему

«Фродо» та «Мангуст» не є прямими аналогами.

«Фродо» — спеціально спроєктована модульна роботизована платформа з резервуванням живлення, шістьма незалежними двигунами та можливістю встановлення бойового модуля. Її перевагами мають бути нижча акустична помітність, маневровість і живучість після пошкоджень.

«Мангуст» — адаптація серійної цивільної платформи. Його сильними сторонами є потенційно нижча вартість, доступність комплектуючих, висока швидкість і швидке відновлення запасу ходу звичайним заправленням.

Обидві розробки демонструють пошук способу віддалити військовослужбовця від найбільш небезпечної частини логістичного маршруту. Проте заявлені характеристики ще не дорівнюють підтвердженій ефективності на фронті. Для повної оцінки потрібні дані про стійкість каналів керування до РЕБ, реальний запас ходу з навантаженням, прохідність, ремонтопридатність і досвід бойового застосування.